ЛИТЕРАТУРА
1. Музыкальное образование в школе / под ред. Л. В. Школяр. – М. : Академия, 2001.
2. Психология музыкальной деятельности. Теория и практика / под ред. Г. М. Цыпина. – М. : Академия, 2003.
3. Спутник учителя музыки / сост. Т. В. Челышева. – М. : Просвещение, 1993.
Дар’я Пшенична,
2 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. Ю. О. Мельнікова
ЛЕКСИЧНІ СОБЛИВОСТІ ТА ВІЗУАЛЬНІ КОДИ
У ЖУРНАЛАХ “MAXIM” І “COSMOPOLITAN”
Актуальність наукової роботи полягає у необхідності виділити лексичні особливості журналу для чоловіків (“Maxim”) і жінок (“Cosmopolitan”), враховуючи поняття гендеру, та їх візуальні коди. Мета нашого дослідження – висвітлення гендерного аспекту подачі текстів в чоловічих і жіночих журналах. Мета наукової роботи передбачає виконання певних завдань, зокрема з’ясувати, чи відповідає цільова аудиторія журналів їх реальним читачам, висвітлити лексичні особливості чоловічих та жіночих журналів, дослідити жанрово-тематичну своєрідність журналів, акцентувати на візуальних кодах цих видань. У дослідженні використано метод аналізу текстів та типологічний метод. Ступінь досліджуваності проблеми: до аналізу журналів у сучасному журналістикознавстві звертаються К. Серажим, О. Самотуга, В. Шевченко, Н. Яруш, проте ці дослідження є поодинокими або стосуються інших аспектів аналізу періодичних видань.
Вибір лексики в журналах визначається гендерною приналежністю саме читачів. Так, цільовою аудиторією “Cosmopolitan” є жінки з чітко вираженим фемінним типом мислення. У журналі особлива увага приділяється створенню образу своєї читачки – “дівчини в стилі “Cosmo”: молода, цілеспрямована, амбітна дівчина, яка знає, що хоче від життя; вона веде здоровий спосіб життя, стежить за модою, цікавиться подіями в житті знаменитостей і найголовніше – добре розуміється на взаємовідносинах представників обох статей. Читачками цього журналу, є молоді жінки, які хочуть досягти успіху в навчанні, кар'єрі, стосунках з оточенням в цілому і з протилежною статтю зокрема. Заявлена цільова аудиторія “Maxim” – це тільки чоловіки різного віку, що теж не співпадає з його реальною цільовою аудиторією Журнал зроблений з урахуванням того, що його прочитає не лише чоловік, але і жінка. Звичайно, не кожній читачці сподобається деяка вульгарність і брутальність видання, але жінки з мускулинними рисами знайдуть тут не лише стильні ідеї в одязі для свого чоловіка, але і безліч цікавих матеріалів для себе.
Аналіз лексичних особливостей текстів дозволив зробити висновки, що мова жіночого журналу – літературна, у невеликій мірі насичена неологізмами і термінами: вони вживаються тільки в тих випадках, коли без них неможливо описати яке-небудь явище. У жіночому виданні не допустимі грубі і лайливі вирази, що не є виключенням у чоловічому. Також чоловіки легко оперують термінологічною лексикою, неологізмами. Характерною особливістю жіночих журналів є використання в них слів, що описують психологічний стан людини. Журнал “Maxim”, на відміну від “Cosmopolitan”, дуже рідко використовує такого роду приклади. На наш погляд, це пов'язано з тим, що стереотип поведінки чоловіка вказує на те, що чоловік повинен як можна ретельніше приховувати свої емоції і почуття. Що стосується використання художніх засобів, то лідерство одного з журналів визначити важко, оскільки використання тропів є основною характеристикою публіцистичного стилю, який повинен містити “громадсько-політичну лексику, логічність, емоційність і оцінність” [1, с. 223]. Проте якісний склад художніх засобів у журналах різний. У “Maxim” найчастіше використовують метафори і іронію У “Cosmopolitan” до метафор і іронії додаються ще порівняння і градації. Натомість у “Maxim” метафори і порівняння значно цікавіші і несподіваніші, ніж у “Cosmopolitan”, у якому використовують частіше за все загальновживані метафори, а порівняння стосуються майже завжди тільки теми чоловіків і не зачіпає особистість жінки. Це можна пояснити більшою авторською свободою “Maxim”. Адже у “Maxim” для авторів немає майже абсолютно ніяких обмежень ні в лексиці, ні в тематиці. У своїй “чоловічій компанії” автори можуть не соромитись у виразах, тоді, як в жіночому журналі автори завжди озираються на свою потенційну читачку, боячись бути неправильно зрозумілими, зачепити або образити її почуття.
Можна погодитися з Катериною Серажим, яка зазначає, що “саме метафори виступають чи не найдужчим видом тропів у мові сучасної публіцистики. Вони додають журнальному матеріалу новизни викладу і свіжості” [1, с. 239]. Візуальний ряд журналів утворюють коди передачі, іконічні і риторичні коди, а також механізми несвідомого, є необхідним для повноцінного і комплексного дослідження. Художні редактори журналу “Maxim” мають більшу творчу свободу у виборі шрифтів, фону, ілюстрацій до статей, але це не означає, що з візуальної сторони “Cosmopolitan” програє “Maxim”. Певна консервативність “Cosmopolitan” засвідчує більш серйозне відношення жінки до себе та навколишнього світу. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що вивчення впливу гендерних особливостей на тексти журналів “Cosmopolitan” та “Maxim” є перспективним у сучасному українському журналістикознавстві.
Do'stlaringiz bilan baham: |