Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К., 1993.
2. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови / І. Вихованець, К. Городенська. – К., 2004. – 400 с.
Богдана Сіра,
2 курс соціально-гуманітарного факультету.
Наук. керівник: ст. викл. В. Д. Зубенко
ІНТЕРНЕТ ТА МІЖКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ
Нове бачення міжкультурної освіти як важливого фактора соціальних зв’язків та взаємодії є одним з найважливіших напрямків діяльності Ради Європи в освітньому секторі [1, c. 10]. Актуальність теми полягає у тому, що зараз в умовах прогресу технологій значно ускладнилися завдання середньої школи, а сам навчальний процес став більш багатофакторним та багатоплановим. У сучасній науці є кілька напрямів досліджень з зазначеної проблеми. Проблеми комунікації в Інтернеті розглядають А. Ваганів, А. Войскунський, Л. Гримак теоретичному усвідомленню різних аспектів проблеми інтеграції культури в процес викладання іноземної мови присвячені дослідження Ю. Пассова, В. Фурманової, В. Сафонової, К. Кричевської, Р. Галиссона, та інших. Метою написання цієї роботи є вивчення використання інформаційних ресурсів інтернету як способу оптимізації міжкультурної освіти в процесі навчання іноземної мові у середніх школах.
Інтернет – всесвітня комп’ютерна мережа, що володіє колосальною інформаційною базою, яка дає можливість вивчати іноземну мову, користуючись автентичними текстами, слухаючи і спілкуючись з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище. Ефективність його застосування в першу чергу залежить від професійної підготовки вчителя і від умов, у яких він застосовується [2, c. 117]. Учитель має пропонувати завдання, спрямовувати пошукову діяльність учнів, допомагати їм зрозуміти інформацію та спілкуватися в Інтернеті іноземною мовою. При компютерізації освіти традиційна дидактична система навчання “вчитель – учень”, “учень – учень” змінюється новою багатоаспектною системою навчання “вчитель – комп’ютер – учень”, “учень – комп’ютер – учень”. Основна мета навчання іноземних мов – формування комунікативної компетенції. Всі інші цілі (освітня, виховна, розвивальна) реалізуються у процесі здійснення цієї мети. Комунікативна компетенція в сучасному її розумінні передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії. У наш час саме ця мета є найбільш актуальною для учнів. Навіть якщо їх майбутня спеціалізація не пов’язана з закордонними поїздками, контактами з іноземними фахівцями, користування всесвітньою мережею Інтернет стає усе більш необхідною умовою одержання те передачі інформації з будь-якої спеціальності. Сучасні засоби зв’язку з партнерами, доступ до інформаційних ресурсів мережі Інтернет передбачає володіння не тільки комп’ютерними технологіями, але й іноземною мовою. Це реальність, яку ми повинні сприйняти.
Інтернет може мати величезний спектр використання, дає багато можливостей. Викладач може провести усне обговорення отриманих електронною поштою листів від партнерів зі спільного проекту, провести в групах співробітництва обговорення, дискусії за тією чи іншою темою. В Інтернеті можна знайти фразеологізми, реалії, ідіоми, прислів’я, приказки, неологізми, що відбивають специфіку функціонування мови і культури народу, у віртуальних бібліотеках знаходяться художні та публіцистичні твори авторів країни, мова яких вивчається, а також довідники країнознавчого характеру. Для обміну думками є безліч “чатів”, телеконференцій електронною поштою. На уроці можливе обговорення різних думок з різних питань (події у різних куточках світу, враження від прочитаної книги, особливості національної кухні, традиції святкування спільних свят, наприклад, Різдва). Можна при цьому підібрати дуже цікаві ілюстрації. Таким ми бачимо діалог двох культур, стимульований реальними контактами з представниками цієї культури.
Таким чином, використовуючи Інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна більш ефективно вирішувати цілий ряд завдань, серед яких і задачі лінгвокраїнознавчого характеру, як, наприклад, знайомство з культурознавчими відомостями, що включають мовний етикет, особливості мовного поводження носіїв мови, особливості культури, традицій країни, мову якої вивчаємо.