Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Антрушіна Г. Б. Лексикологія англійської мови / Г. Б. Антрушіна, О. В. Афанасьева. – М., 1999. – 129 с.
2. Аракін В. Д. Історія англійської мови / В. Д. Аракін. – М., 2001. – 255 с.
3. Мюлер В. К. Новый англо-русский словарь / В. К. Мюллер, В. Л. Дашевская, В. А. Каплан и др. – 9-ое изд. – М. : Рус.яз., 2002.
Анжела Сулакова,
4 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. В. О. Юносова
ВІДБИТТЯ ІСТОРИЧНИХ ЧЕРГУВАНЬ ПРИГОЛОСНИХ У ДІЄСЛОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
В українській мові при словозміні та словотворенні часто спостерігаємо чергування приголосних звуків, тобто заміну одного звука іншим, напр.: книга – книзі – книжка, дорогий – дорожчий, котити – кочу, писати – пишу – пишучи тощо. Поряд з фонетичними чергуваннями, що відбуваються в певних фонетичних умовах, відомі також і так звані історичні чергування, які не залежать від спеціальних фонетичних умов сучасної мови, вони викликані фонетичними закономірностями, що діяли в минулому, в більш ранні епохи розвитку української мови. Одні з них розвинулися ще в спільнослов'янській мові-основі, інші – в староруській мові, треті – на різних етапах розвитку української мови [2, с. 117]. Історичні чергування вже перебували у колі наукових інтересів таких вчених, як І. Білодід, А. Грищенко, П. Плющ, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, О. Волох, Н. Тоцька та інші. Нашу увагу привернули історичні чергування в дієсловах сучасної української мови. Мета роботи – виявити дієслова, в яких відбиваються історичні чергування приголосних, з’ясувати види чергувань та визначити частотність їх уживання. Методи дослідження – описовий, метод лінгвістичного спостереження і статистичного аналізу.
При зміні форм деяких дієслів в українській мові відбуваються м чергування приголосних фонем, що в сучасній українській літературній мові не залежать від фонетичних умов, а виконують різні словотворчі й формотворчі функції. Ми зробили вибірку з “Орфографічного словника української мови” (К., 1994 р.) 500 дієслів та їх форм, в яких наявні такі чергування. Природа цих чергувань різна. Одні з них виникли ще на спільнослов’янському ґрунті внаслідок перехідних палаталізацій (пом’якшень) задньоязикових приголосних, напр.: гонити – жену, дух – душити, наука – учити тощо. Інші чергування викликані впливом звука [j], що виконував функцію суфікса, на попередній приголосний [1, с. 140], пор.: могти – можу, плакати – плачу, летіти – лечу, садити – саджу, колихати – колишу, мастити – мащу, лазити – лажу, косити – кошу – скошений, їздити – їжджу. Звук [j] після губних не зник, а перетворився на інший звук - [л'], про що свідчать сучасні чергування: робити – роблю – зроблений, ловити – ловлю, тямити – тямлю, кропити – кроплю тощо. Це чергування поширюється на всі слова з губним приголосним незалежно від часу їх виникнення, напр.: графити – графлю, дрейфити – дрейфлю.
Виявилося, що найпоширенішими є такі чергування: [т] – [ч] (95): вертіти-верчуся, гуркотіти – гуркочу, франтити - франчу, шамкотіти – шамкочу; [д] – [дж] (59): верховодити – верховоджу, вудити – вуджу, бродити – броджу; [з] – [ж] (45): відобразити – відображу, вовтузитися – вовтужуся, витверезити – витвережу; [ст] – [шч] (41): вихолостити – вихолощу, пестити – пещу. Деякі чергування представлені нечисленними лексемами, як-от: [х] – [ш]: сполохати – сполошу, брехати – брешу, дихати – дишу, рухати – рушу; [зд] – [ждж]: їздити – їжджу, гвоздити – гвожджу; [ск] – [шч]: плескати – плещу, полоскати – полощу; [ф] – [фл]: графити – графлю.
Розглянутий матеріал показує, що в сучасній українській мові й досі зберігаються наслідки давніх фонетичних чергувань приголосних, які в наш час називають історичними, оскільки зникли фонетичні умови, що їх спричиняли. Одні чергування мають значне поширення, інші трапляються в поодиноких дієсловах, проте всі вони є виразною рисою фонетичної системи української мови, відбивають її національну специфіку, тому потребують постійної уваги й подальших досліджень.