|
Список джерел:
1. Херманн М. Г. Составные части лидерства. Москва, 1992.
2. Парыгин Б.Д. Общественное настроение. Москва : Мысль, 1989.
3. Котляров И. В. Социология лидерства. Теоретические, методологические и
аксиологические аспекты. Москва, 1997.
4. Неклюдов В.С., Шебалов А.Д. Информационная война в современном мире. Проблемы
науки, 2016.
SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
803
UDC 159.96
Фальова Олена Євгенівна
доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри практичної психології
Української інженерно-педагогічної академії, Україна
ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї
Трансформація сучасного українського суспільства сполучена з
суперечливими процесами в духовній сфері і невіддільна від перетворення
сформованих ціннісних систем. Погляди на родину як процес відтворення
соціокультурної складової суспільства, здійснюваний за допомогою спадкування
і перетворення цінностей, норм, установок, моделей поведінки індивідів,
соціальних груп і конкретного суспільства в цілому, забезпечує не тільки
наступність поколінь, але, тим самим, і інтеграцію всієї соціальної системи.
У закордонній науковій літературі проблеми у подружньому
житті
досліджувались
з
позиції
мотиваційного,
психодинамічного,
соціокультурного, біхевіористського та інших підходів. Відповідно до ряду
досліджень [1]
та ін., конфлікти у сім'ї з'являються при низькій оцінці
одержуваних винагород і високій оцінці витрат); при незадоволеності таких
фундаментальних потреб як включеність, контроль і любов за В. Шутц [2]; при
порушенні міжособистісної функціональної дистанції «занадто далеко – занадто
близько» за Д. Кемпбелл [3] та ін.
У вітчизняній психологічній науці С.В.Стегачева) [3], Н. К. Агішева) [4,5]
сімейні проблеми частіше розглядають у групі «сімейне неблагополуччя»,
породжене матеріальними, соціальними, медичними, психологічними,
педагогічними й іншими проблемами життєдіяльності. При цьому один вид
проблем зустрічається досить рідко, оскільки всі вони взаємозалежні й
взаємообумовлені. Тривала недозволенність проблем приводить до напружених
і конфліктних відносин, що супроводжуються гострими емоційними
переживаннями й спрямованими діями. Ряд дослідників конфліктність
SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
804
зв'язують із порушенням стабільності подружніх відносин (Є. В. Антонов,
В. В. Солодовніков 1994 і ін. [3, с. 3]), рольового співробітництва (А. М. Волкова,
1990; Н. Ф. Федотова, М. М. Обозов, 1989, 2001), розбіжністю вимог,
пропонованих до подружніх відносин шлюбними партнерами (Ю.Е Альошина,
2004; В. Є. Семенов, Т. М. Короткіна, 2005 і ін.), розбіжністю батьківських
субкультур (О. О. Хорошилова, 1987; Б. Ю. Шапиро, 2002 і ін.). Конфлікт
відіграє дестабілізуючу роль, може стати крайньою формою загострення й
дозволу протиріч, може привести до розпаду сім'ї (Я. Я. Соотак,
А. Ф. Северіна, 2002 і ін.) [3, с.3-4].
Сучасна родина – це родина, що живе у нових соціально-економічних
умовах, вона є однією з найбільш динамічних груп, і через неї, з одного боку,
забезпечується збереження і наступність стереотипів щодо сімейних ролей, а, з
іншого боку, саме родина як центр виховання та соціалізації стає «ініціатором»
усього нового, що відбивається у свідомості чоловіка і жінки у вигляді їх
ціннісних орієнтацій, потреб, життєвих планів, взаємин між статями. Саме в
родині формуються нові уявлення про роль чоловіка і жінки в сучасному світі,
міняється гендерна мораль, трансформується субкультурна диференціація статей
і рольових ідентичностей.
У випадку розвитку сімейної кризи та порушення здоров’я сім’ї, родинна
система, з ресурсного джерела підтримки, перетворюється на потужний
стресовий чинник, що негативно впливає на усі рівні функціонування її членів.
Однак, якщо питанням патогенезу, клінічних проявів і терапії порушень
психічного здоров’я або станів психосоціальної дезадаптації у членів родини
внаслідок сімейної кризи в рамках медичної моделі терапії приділялась достатня
увага (А.Бек, 2003 [6]; С.М.Гібнер, 2005 [7]; В.В.Кришталь, О.В.Носкова,
Н.Е.Веремьев [8,9]; Н.Ф.Шевченко [10]; К.С.Максименко, С.Д.Максименко [11];
В. В. Козлов [12, 13]; М. В. Маркова [14, 15] та ін.), то проблема впливу сімейної
кризи на деформацію особистісного простору та таких базових конструктів, як
самореалізація, самоактуалізація залишилась поза увагою дослідників.
SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
805
Між тим, серед загальної кількості родинних функцій, з огляду на значення
їх виконання для нормального функціонування членів сімейної системи,
В. В. Кришталем, як особливо важливі, виділено ті, що забезпечують розвиток
самореалізації її членів (функції персоналізації, соціалізації, соціального
інтегрування, емоційна і духовна) [16].
Власне тому, центром нашої уваги стало розв’язання питань надання
психологічної допомоги членам родин, що знаходяться в стані сімейної кризи,
проблема порушення сімейного функціонування, сімейної взаємодії, наявності
сімейної кризи та їх вплив на особистісний розвиток та самореалізацію жінки, в
залежності від певних її психоемоційних, індивідуально-психологічних,
поведінкових та партнерських патернів.
Do'stlaringiz bilan baham: |
