|
виражають готовність особистості до оволодіння певними видами діяльності
та успішність виконуваної діяльності [8].
У своїх дослідженнях Б.М. Теплов виділив три головні ознаки поняття
“здібність”:
1. під здібностями розуміють індивідуально‐психологічні особливості, які
відрізняють одну людину від іншої;
2. здібностями називають не всі індивідуальні особливості, а лише ті, що
стосуються успішності певної діяльності;
3 поняття “здібність” не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже
має людина; воно пов’язане з легкістю та швидкістю їх набуття [9].
Саме таке розуміння здібностей відповідає об’єктові нашого дослідження,
оскільки тут інтегровано дві позиції – особливостями здібностей є готовність до
діяльності та успішність її виконання.
Розглянемо зміст поняття “творчі здібності”. Творчі здібності, на думку
О. Лука, це перш за все інтелектуально-евристичні здібності. Це, передусім,
здатність генерувати ідеї, висувати гіпотези, фантазувати, асоціативно мислити,
бачити суперечності, переносити знання і вміння в нові ситуації; це здатність
відмовитися від нав’язаної ідеї, незалежно міркувати, критично мислити,
оцінювати. Саме ця група творчих властивостей більшою мірою, ніж інші, бере
участь у створенні нового, творчого продукту [5].
Зауважимо, що М.В. Гамезо, вважав головним показником творчої
особистості, її найсуттєвішою ознакою є наявність творчих здібностей, які
розглядаються ним як індивідуально‐психологічні здібності людини, що
відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою для її успішного виконання.
SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
795
Дослідник вважає, що творчі здібності не існують як специфічні утворення, а є
похідними від психофізичних якостей особистості і пов’язані із спеціальними
здібностями щодо певних творчих видів діяльності. Вони виявляються у
створенні нових, оригінальних продуктів та пошуку нових засобів діяльності
особистості.
Науковець стверджує, що рівень розвитку творчих здібностей залежить: від
якості наявних знань, умінь, навичок та ступеня їх об’єднання в єдине ціле; від
природних задатків людини та якості вроджених нервових механізмів
елементарної психічної діяльності; від більшого чи меншого “тренування” самих
мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних та
психофізіологічних процесів [1].
Щодо природи творчих здібностей, то думки дослідників не є
одностайними. На сьогодні можна виділити щонайменше три основних підходи
до проблеми творчих здібностей.
1. Творчих здібностей взагалі не існує як таких. Головну роль в детермінації
творчої поведінки відіграють мотивація, цінності, особистісні риси (А. Маслоу,
Д. Богоявленська, А. Олох та ін.). До переліку основних рис творчої особистості
відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність
поведінки в невизначених і складних ситуаціях. Інтелект при цьому є
необхідною, але недостатньою умовою творчої активності особистості.
2. Творчі здібності є самостійним фактором, незалежним від інтелекту,
загальних та спеціальних здібностей (Д. Гілфорд, К. Тейлор, Я. Пономарьов,
Е. Торренс). Так, згідно з теорією “Інтелектуального порогу” Торренса, якщо IQ
становить нижче 120 балів, інтелект і креативність утворюють єдиний чинник,
якщо ж IQ становить вище 120 – творчі здібності стають незалежною величиною,
інакше кажучи, не існує творців з низьким інтелектом, але можуть бути
інтелектуали з низькою креативністю.
3. Високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих
здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної
SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
796
активності не існує. Цієї точки зору дотримуються майже всі спеціалісти в галузі
досліджень інтелекту (Д. Векслер. Г. Айзенк, Р. Стернберг, Л. Термен) [11].
Існують інші варіанти структури творчих здібностей. Так, вивчаючи дану
проблему, О. Лук виділяє такі складові творчих здібностей:
Інтуїція – здатність не проходити мимо випадкових явищ, не вважати їх
прикрою перешкодою, а бачити в них ключ до розгадки таємниць природи.
Здібність до згортання довгого ланцюга міркувань і заміни їх однією
узагальнюючою операцією. В процесі мислення потрібен послідовний перехід
від однієї ланки в ланцюзі міркувань до іншого. Деколи через це не вдається
уявним поглядом охопити всю картину цілком. Ввести новий спосіб
символічного позначення – така робота теж носить творчий характер і вимагає
нестандартності мислення.
Уміння відділити специфічний аспект проблеми від не специфічного є
досить важливою здатністю. Це, по суті, здібність до вироблення узагальнюючих
стратегій.
Здатність побачити шлях до рішення, використовуючи ”сторонню
інформацію”, яку за аналогією з бічним зором, лікар де Боно назвав бічним
мисленням. Широко розподілена увага підвищує шанси на рішення проблеми.
“Щоб творити – треба думати про околиці проблеми”, – писав французький
психолог П. Сурьє.
Цілісність сприйняття – здатність сприймати дійсність в цілому, не
дробивши її (на відміну від сприйняття інформації дрібними незалежними
“порціями”). На цю здатність вказав І.П. Павлов в статті “Спроба фізіологічного
розуміння симптомології істерії”, виділивши два основні типи вищої нервової
діяльності – художній і розумовий. Але в процесі творчої роботи необхідне
уміння відірватися від логічного розгляду фактів. Без цього не вдається
поглянути на проблему свіжим оком, побачити нове в старому.
Кмітливість, як готовність пам’яті “видати” потрібну інформацію в
потрібну хвилину - ще одна з важливих умов продуктивного мислення.
SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
797
Легкість асоціювання і віддаленість асоційованих понять, “смислова
відстань” між ними — наступна складова творчої обдарованості.
Гнучкість мислення, як здатність швидко і легко переходити від одного
класу явищ до іншого, далеких за змістом. Відсутність такої гнучкості
називають інертністю, ригідністю, окостенілістю і навіть “застійністю”
мислення.
Здатність до оцінки, до вибору однієї з багатьох альтернатив, до її
перевірки є також надзвичайно важлива. Оцінні дії проводяться не тільки
після закінчення роботи, але і неодноразово в її процесі, вони служать віхами
на шляху творчих шукань, відділяючими різні етапи і стадії творчого процесу.
Здатність індивіда об’єднувати сприйняті подразники, а також швидко
пов’язувати нові відомості з колишнім досвідом, без чого сприйнята інформація
не перетворюється на знання, не стає частиною інтелекту.
Легкість генерації ідей – ще одна складова творчої обдарованості, і не
обов’язково, щоб кожна ідея була правильною.
Здібність до доопрацювання деталей, до “доведення”, до вдосконалення
первинного задуму.
Таким чином, перераховані складові творчої обдарованості, по суті, не
відрізняються від звичайних розумових здібностей [4].
Зазначимо, що Г. Костюк наголошує на тому, що структурними
компонентами творчих здібностей виступають знання, вміння, навички, які
реалізуються в конкретній діяльності [2], а С. Рубінштейн вважав уяву її
складовою [7].
Деякі дослідники до структурних компонентів творчих здібностей відносять
інтерес до парадоксів, почуття новизни, “гостроту” думки, творчу уяву,
схильність до сумнівів.
Підсумовуючи зазначимо, що врахування психолого-педагогічної природи
творчих здібностей особистості спонукає науково-педагогічних працівників
застосовувати у своїй викладацькій діяльності різноманітні новації.
SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
798
Do'stlaringiz bilan baham: |
