Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. История Китая : учебник / под редакцией А. В. Меликсетова. – 4-е изд. – М. : Изд-во МГУ, Изд-во “ОНИКС”, 2007. – 752 с.
2. Ковалёв Б. Нацистская оккупация и коллаборационизм в России, 1941–1944. / Б. Ковалёв. – М. : АСТ, 2004. – 494 с. – (Военно-историческая библиотека).
3. Можейко И. В. Западный ветер – ясная погода / И. В. Можейко. – М. : ООО “Издательство ACT”, 2001. – 541 с. – (Военно-историческая библиотека).
4. Соколов Б. В. Оккупация. Правда и мифы / Б. В. Соколов. – М. : АСТ–ПРЕСС, 2003. – 356 с.
Ганна Савчук,
6 курс соціально-гуманітарного факультету.
Наук. керівник: д.іст.н., проф. І. І. Лиман
ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.)
Україна є однією з держав з поліетнічним складом населення, в якій проживають представники різних етнічних груп, які є невід'ємною складовою народу України, її історії та культури. В умовах національного, державного і культурного відродження України все більшого значення набувають проблеми історії національних меншин, міжетнічних відносин, національної свідомості українського народу. Дослідження етнічної історії є одним із пріоритетних напрямів у світлі реалізації державної програми щодо відродження національних меншин України. Однією з проблем, що потребує переосмислення й об'єктивного висвітлення, є історія єврейського населення Північного Приазов’я. З одного боку, євреї змогли зберегти власну етнічну, мовну, релігійну самобутність, а з іншого – намагалися активно інтегруватися в економічне, культурне життя України. Історія єврейського населення Північного Приазов’я другої половини XIX – початку XX ст. ще не отримала достатнього наукового висвітлення та комплексного аналізу, що викликає необхідність наукової розробки даної проблеми. Вивчення історії єврейського населення відкриває нові можливості з'ясування характеру й особливостей економічних, соціальних і політичних процесів, подій та явищ в Україні в епоху реформ, революційних криз другої половини XIX – початку XX ст. Метою нашого дослідження є комплексна характеристика та з'ясування особливості соціального, економічного, культурного життя єврейського населення Північного Приазов’я у другій половині XIX – на початку XX ст.
Характер розселення євреїв був обумовлений цілеспрямованою політикою уряду Росії щодо євреїв, а саме – формуванням смуги осілості. Мета цієї політики – зосередження єврейського населення в західних регіонах імперії, зокрема в Україні, з одного боку, а з іншого – запобігання проникненню євреїв у великоруські губернії. Дискримінаційна політика царського уряду вплинула на характер життєдіяльності євреїв Північного Приазов’я. Для економіки Північного Приазов’я характерним був порівняно швидкий розвиток промисловості, який супроводжувався докорінними зрушеннями в її структурі, техніці й технології. Але великі підприємці єврейського походження в цей період становили виняток, оскільки євреї витіснялися з великопромислової, банківської та комерційної сфер економіки Російської імперії. Незважаючи на численні обмеження діяльності євреї-підприємці відігравали помітну роль у господарстві досліджуваного регіону. Проте, більшість працездатного єврейського населення була зайнята у сфері торгівлі. У досліджуваний період євреї продовжували займатися дрібною торгівлею, хоча й збільшилася кількість ремісників.
Єврейська торгівля на території Північного Приазов’я в пореформений період розвивалася в цілому динамічно. У магазинах, крамничках, парках та інших торгових закладах продавалися різноманітні товари з усіх куточків Російської імперії. Особливістю торговельної діяльності євреїв, порівняно з торговцями-християнами, є розквіт пересувної торгівлі у досліджуваний період. Завдяки зусиллям саме євреїв швидкими темпами розвивалися торговельні галузі – хлібна, лісова, тютюнова тощо. Значною була частка єврейських підприємців й у селах як скупників продуктів сільського господарства. Духовне життя єврейського населення не зазнавало значного впливу з боку впади. Євреї мали можливість сповідувати різні напрямки іудаїзму. Вплинути на єврейські маси влада намагалася через духовних наставників – казенних рабинів, проте взагалі вони виконували лише чиновницькі функції та були посередниками між єврейськими громадами та місцевою владою. На духовний розвиток єврейського населення вони не мали особливого впливу через дотримання останнім більш ортодоксальних напрямів іудаїзму й наявність вчених при синагогах та молитовних школах.
Нами було з'ясовано, що обмеження єврейського населення у праві повсюдного проживання, пересування по країні, володіння власністю й заняття окремими видами діяльності були обумовлені політикою уряду, яка негативно вплинула на характер життєдіяльності євреїв. Крім того, уряд намагався змінити способи занять єврейського населення шляхом залучення його до землеробства та шляхом навернення у християнство. Упродовж досліджуваного періоду відбувалася концентрація єврейського населення у містах, досить високі темпи народжуваності забезпечували їм помітну вагу. Дискримінаційна політика царизму та погроми спонукали частину єврейського населення регіону до еміграції за кордон. Однак це не призвело до суттєвого зниження кількості єврейського загалу регіону. Еміграція працездатних вікових категорій негативно позначилася на економічному становищі євреїв регіону. Доведено, що особливості економічної діяльності євреїв у другій половині XIX – на початку XX ст. значною мірою визначалися правовими обмеженнями – забороною селитися у сільській місцевості та займатися окремими видами діяльності, вільно пересуватися за межами смуги осілості. Проте, євреї відігравали значну роль в окремих галузях господарства регіону, хоча більшість єврейського загалу регіону продовжувала займатися дрібною торгівлею.