ЛІТЕРАТУРА
1. Щербакова О. А. Кілька штрихів до курсу з риторики в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка / О. А. Щербакова // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2000. – Т. 1.
2. Чемерис І. М. Формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Чемерис Інна Михайлівна. – 2008.
3. http://zmi.dyvy.info/pro_zmi.htmlа
ПСИХОЛОГІЯ
Олександр Артамонов,
2 курс соціально-гуманітарного факультету.
Наук. керівник: к.психол.н., доц. Л. Р. Кашкарьова
ПРОБЛЕМА СУЇЦИДУ В СОЦІОЛОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ Е. ДЮРКГЕЙМА
З розвитком інформаційних технологій людське суспільство як у планетарному, так і в менших масштабах – зазнає величезних змін. Спосіб мислення, властивий епосі постмодерну, сильно впливає на людську психіку. Це призводить до необхідності перегляду соціологічних теорій задля створення нової, що буде відповідати стану суспільства у сьогоденні та допоможе ефективно його аналізувати. Таким чином, перш за все, ми звертаємося до соціологічної теорії Еміля Дюркгейма, батька соціології як окремої науки. Мета дослідження: теоретичний аналіз проблеми суїциду в соціологічної теорії Е. Дюркгейма. З огляду на стислість роботи, дослідження буде стосуватися лише основних моментів теорії вченого, що дозволить виділити найголовніші її аспекти без детального аналізу. Еміль Дюркгейм у своїх працях продовжував традиції позитивізму, вважаючи соціологію близькою до природничих наук з характерним для них індуктивним методом і принципом об’єктивного спостереження [1, c. 33]. Підкреслюючи значення соціально-філософських поглядів О. Конта та Г. Спенсера, він розвинув їх, критично осмисливши [2, c. 214]. Закладаючи базис соціології, Е. Дюркгейм у праці “Метод соціології” зазначає, що основним правилом соціологічного методу є розгляд соціальних фактів як предметів. Суспільство як реальність слід вивчати ззовні, об’єктивними методами.
Розглядаючи зміни в суспільстві у якості складових процесу індустріалізації, Е. Дюркгейм робив наголос на провідній ролі розподілу праці у цих змінах, стверджуючи, що останній призводить до послаблення ролі релігії як основи соціального зв’язку. “З посиленням розподілу праці люди стають більш взаємозалежними, бо їхні потреби задовольняються внаслідок праці багатьох людей. А процеси і зміни у світі настільки швидкоплинні та інтенсивні, що не всі здатні включитися в них” [1, c. 33]. У результаті швидкого оновлення соціального життя розриваються традиційний порядок і моральні устої, підтримувані релігією. Це призводить до збільшення числа людей, що живуть без усвідомлення мети, сенсу життя й відчувають свою непотрібність. Із цим процесом Е. Дюркгейм пов’язував виникнення та існування явища “аномії” – “такого стану суспільства, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов’язкових для них норм, ставиться до них негативно або байдуже” [1, c. 34]. У цьому контексті самогубство людини розглядалося Е. Дюркгеймом як соціальний факт, виражений у її дії, що спровокована невдоволенням життям та представляє собою своєрідну аномію.
Таким чином, Е. Дюркгейм, досліджуючи проблему взаємодії людини та її соціального середовища, робить висновок, що аномії, що виражаються у поведінці особистості, як-то самогубство, є явищами соціального характеру, формуються в соціумі і потім впливають на особистість. Зважаючи на це, суспільство є первинним, а особистість – вторинною. Отже, оскільки особистість знаходиться в залежності від соціуму, психологічні проблеми особистості слід розглядати через призму соціального життя. Відтак, суїцидальна поведінка людини, на думку Е. Дюркгейма, детермінована, насамперед, соціальними явищами.
Do'stlaringiz bilan baham: |