Бердянського державного педагогічного університету

Динаміка навчальної мотивації студентів

Курси	Навчальні мотиви
	комуні-кативні	уникн. невдач	прес-тижу	профе-сійні	творч. самор.	навч.- пізнав.	соці-альні
1-й	64	27	39	73	67	36	42
4-й	52	26	26	61	39	30	39
5-й	57	7	29	29	29	29	50

Для студентів четвертого й п’ятого курсів характерна значно менша зацікавленість у професійній і творчій самореалізації саме в професії вчителя. Зниження рівня навчально-пізнавальної мотивації у порівнянні з молодшими курсами також підтверджує попередній висновок. Порівняльні результати динаміки навчальної мотивації студентів різних курсів соціально-гуманітарного факультету наведено у таблиці 1.
Отримані результати нашого дослідження наштовхують на думку про необхідність змін або навіть реформ не тільки в галузі університетської освіти, а й у соціальній та економічній сферах нашого життя. Така ситуація свідчить про низький рівень профорієнтаційної роботи в українських навчальних закладах, непрестижність та неприбутковість праці учителя в сучасному суспільстві.
Тетяна Доля,
2 курс Інституту психолого-педагогічної
освіти та мистецтв.
Наук. керівник: к.психол.н., доц. І. О. Черезова
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Психічний та особистісний розвиток дитини молодшого шкільного віку зумовлюється особливостями соціальної ситуації розвитку – навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною стає навчальна діяльність, яка й опосередковує систему стосунків учня з навколишнім світом. У цій системі провідну роль відіграє розвиток мовлення молодших школярів. Мета дослідження – розкрити психологічні особливості комунікативної діяльності молодших школярів. Значний внесок у розробку проблеми мовленнєвого розвитку молодших школярів внесли В. Андрієвська, М. Вашуленко, О. Пенькова, В. Репкін, Н. Скрипченко та інші.
У дітей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони оволодівають все складнішими граматичними структурами. З початком навчання особливого значення набуває формування грамотності школяра, передусім читання і письма – форм символічної комунікації, які здійснюються за допомогою уваги, сприймання, пам'яті, асоціацій з наявними знаннями і конкретного контексту. Завдяки їм діти налагоджують зв'язок із зовнішнім світом, впливають на свій внутрішній світ. Читання вимагає засвоєння фонетики, набуття навичок декодування графем (літер), а письмо – удосконалення необхідних моторних навичок. Ці форми комунікації взаємопов'язані, адже читання є сприйманням змісту письмового тексту, а письмо – передавання змісту в письмовій формі.
Визнання взаємозв'язку між процесами оволодіння усним і писемним мовленням зумовило розгляд грамотності з точки зору цілісного підходу до мови. Прихильники його висунули концепцію емерджентної грамотності, відповідно до якої пов'язані з оволодінням усним і писемним мовленням навички розвиваються з періоду немовляти протягом кількох років, поступово удосконалюючись. Тому розповіді, які дитина слухає ще до того, як навчиться говорити, написи, які вона залишає всюди, перегляд улюбленої книжки – все це можна вважати ранніми проявами читання і письма. Батьки і вчителі можуть сприяти формуванню емерджентної грамотності дитини, створюючи сприятливе мовне середовище вдома і в школі. Основними чинниками становлення грамотності молодших школярів є: 1) збагачене писемним мовленням оточення (наявність дитячих книжок, журналів тощо; сімейні читання вголос; письмо під диктування батьків; можливість ознайомитись із значенням незрозумілих слів, фраз під час самостійного читання); 2) збагачене усним мовленням середовище (зразки мовлення дорослих; розмови з дорослими, однолітками в сюжетно-рольових іграх; можливість збагачення словни кого запасу); 3) набуття досвіду (ігри; повсякденне життя; дослідження природи); 4) досвід символічної репрезентації (театральні вистави малювання і живопис; музика і танці); 5) експериментування з писемним мовленням (написання повідомлення, листа); 6) проба сил у читанні (читання напам'ять; читання з контекстними підказками; пошук писемної форми почутого слова).
Розвиток навичок читання і письма у молодших школярів є складним процесом, який залежить від соціокультурного контексту. Діти набувають основ грамотності, взаємодіючи з батьками, братами, сестрами, вчителям однолітками, а також у процесі роботи з комп'ютером, перегляду телепередач. Характер цих взаємодій і їх роль розвитку грамотності школяра можуть бути різним. Батьки найбільше долучаються до цього процесу завдяки постійному спілкуванню з дітьми, а не тільки завдяки соціальним заняттям з ними. Як свідчать дослідження, школярі по-різному реагують на активні заняття читанням зі своїми однолітками і вчителем. Якщо педагог допомагає дитині в процесі організованого навчання набувати нових знань і навичок, необхідних для того, щоб навчитися читати та писати, то взаємодія з однолітками дає змогу в невимушеній обстановці обговорювати проблеми, ділитися своїми думками, переживаннями. Працюючи з однокласниками, школярі більше розмовляють, ніж під час роботи з учителем. Загалом, соціальні взаємодії дітей створюють більше передумов для набуття грамотності, ніж спеціальне оволодіння елементами усного та писемного мовлення.
Опанування письма і читання у початкових класах від­криває додаткові можливості для подальшого розвитку лексичного, граматичного і стилістичного аспектів мовлення дитини. У молодшому шкільному віці інтенсивно розвивається внутрішнє мовлення, яке є важливим механізмом розумової діяльності. Серед інших показників мовленнєвого розвитку учнів можна виділити зміни у морфологічній структурі усного і писемного мовлення, у словесних асоціаціях та інше.