|
Ірина Головко,
5 курс Інституту фізико-математичної та технологічної освіти.
Наук. керівник: к.пед.н., доц. Т. А. Лизогуб
НЕОБХІДНІСТЬ І СПОСОБИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ
У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Актуальність проблеми великою мірою зумовлена недостатньою розробленістю концепції емоційного інтелекту. На даний час в Україні практично не проводиться емпіричних досліджень з цієї теми. Незважаючи на наявність в зарубіжних джерелах різноманітних методик, спрямованих на визначення рівня інтелекту, відсутній їх переклад на українську і російську мову та адаптація для вітчизняних навчальних програм. Уперше термін “емоційний інтелект” був ужитий у 1990 році Дж. Мейєром і П. Саловеем. Одне з визначень емоційного інтелекту, сформульоване цими авторами, звучить як “здатність ретельного осягнення, оцінки та вираження емоцій; здатність розуміння емоцій та емоційних знань; а також здатність керувати емоціями, яка сприяє емоційному і інтелектуальному зростанню” особистості [2, с. 48].
Особливу важливість і актуальність розвиток емоційного інтелекту набуває в дошкільному і молодшому шкільному віці, оскільки саме в ці періоди йде активне емоційне становлення дітей, вдосконалення їх самосвідомості, здатності до рефлексії та децентрації (уміння встати на позицію партнера, враховувати його потреби і почуття). Робота з розширення емоційного інтелекту доцільна і з підлітками, які відрізняються високою сензитивностью і гнучкістю всіх психічних процесів, а також глибоким інтересом до сфери свого внутрішнього світу. Уміння розбиратися у власних почуттях і керувати ними є особистісним фактором, що зміцнює психологічне і соматичне здоров'я дитини. Кілька слів необхідно сказати про систему діагностики емоційного інтелекту, що існує на сьогоднішній день. Оскільки концепція емоційного інтелекту розвивається в основному за кордоном, її діагностичний апарат також постає у вигляді іноземних методик, часто не адаптованих і не перекладених. Утім, іноземні методи вимірювання емоційного інтелекту заслуговують уваги вітчизняних фахівців, тому перспективним завданням розвитку цієї наукової галузі є адаптація наявних напрацювань до наших умов.
З приводу можливості розвитку емоційного інтелекту існує два відмінних один від одного думки. Ряд вчених (наприклад, Дж. Мейер) дотримуються позиції, що підвищити рівень емоційного інтелекту неможливо, оскільки це відносно стійка здатність. Однак збільшити емоційну компетентність шляхом навчання цілком можливо. Їх опоненти (зокрема, Д. Гоулман) вважають, що емоційний інтелект можна розвивати. Зарубіжні дослідники емоційного інтелекту виявили деякі вікові особливості розвитку цієї якості. Аргументом на користь цієї позиції служить той факт, що нервові шляхи мозку продовжують розвиватися до середини людського життя. Емоційний інтелект підвищується в міру набуття життєвого досвіду, зростаючи в період юності і зрілості. Це означає, що у дитини рівень емоційного інтелекту явно нижче, ніж у дорослого, і не може бути йому рівним. Але це не означає, що формування емоційних здібностей недоцільно в дитячому віці. Навпаки, існують дані про те, що спеціальні навчальні програми істотно підвищують рівень емоційної компетентності дітей [2, с. 37]. Метою дослідження є розробка та впровадження таких спеціальних навчальних програм для розвитку емоційного інтелекту у дітей і підлітків.
Виділимо два підходи до розвитку емоційного інтелекту: можна працювати з ним безпосередньо, а можна опосередковано, через розвиток пов'язаних з ним якостей. Сьогодні вже доведено, що на формування емоційного інтелекту впливає розвиток таких особистісних властивостей, як емоційна стійкість, позитивне ставлення до себе, внутрішній локус контролю (готовність бачити причину подій, що відбуваються в собі, а не в оточуючих людях і випадкових факторах) і емпатія (здатність до співпереживання). Розвиваючи ці якості дитини, можна підвищити рівень її емоційного інтелекту. Таким чином, робота з розширення емоційного інтелекту доцільна і в молодшому шкільному віці, і з підлітками. Набір технік і способів розвитку емоційного інтелекту досить багатий. Вибір конкретного підходу залежить у кожному окремому випадку від дитини, набутого нею життєвого досвіду та особистісних властивостей її характеру.
Do'stlaringiz bilan baham: |
