Бердянського державного педагогічного університету

ЛИТЕРАТУРА
1. В частушках даже при беглом взгляде наблюдается семантическое деление на две части: первая и вторая строчки – зачин, третья и четвертая – итог, соль частушки.
2. Квятковский А. П. Ритмология народной частушки / А. П. Квятковский // Русская литература. – 1962. – № 2.
3. Частушки. – М. : Сов. Россия, 1990. – (Б-ка русского фольклора. Т. 9).
Ольга Єсіпова,
5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. С. О. Філоненко
ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ПОПУЛЯРНОЇ КУЛЬТУРИ В КОМЕДІЇ М. СТАРИЦЬКОГО “ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ”
Популярну культуру в сучасній науці розглядають як складноструктуроване явище, яке справляє вплив на більшість сфер людської діяльності. На сьогодні відсутнє єдине, загальноприйняте трактування поняття “популярна культура”. Його то розглядають як самостійне явище, то ототожнюють із масовою культурою. Розкриттю феномена популярної культури присвячено численні наукові розвідки дослідників різних поколінь та представників багатьох галузей наукового знання, а саме: Х. Ортеґа-і-Ґассета, Г. Генса, М. Ґайдеґґера, Т. Веблена, Д. Рісмена, М. Фуко, Т. Беннета, Дж. Новел-Сміта, Т.С. Еліота, Ф. і К. Лівіс, Дж. Сторі, О. Захарова, Б. Єрасова, А. Костіної, К. Шапінської, Т. Гундорової та ін. Актуальність обраної теми зумовлена постійним загальним інтересом до популярної культури, необхідністю розглянути її віддзеркалення в літературі.
Під популярною культурою ми розуміємо тип культури, яка прийнятна і зрозуміла більшості населення в будь-яку історико-культурну епоху, яка володіє своїми естетичними особливостями й перебуває в складному комплексі взаємодій з іншими культурними пластами (елітарною, народною) [2]. Проаналізувати особливості репрезентації популярної культури в комедії М. Старицького “За двома зайцями” на основі цих теоретичних засад є метою нашої розвідки. У комедії М. Старицького яскраво репрезентовано світ популярної культури Києва другої половини ХІХ століття. Драматург відобразив такі явища, як дендизм, жіноча мода, масова література, цирк, а також змалював вплив популярної культури на форми поведінки головних героїв – Проні Прокопівни Сєркової та Свирида Петровича Голохвостого. За соціальною природою образи популярної культури ідентифікуються як міщанські та селянські, в п’єсі розкрито їх протиставлення та складна взаємодія. Популярна культура виступає своєрідним “дзеркалом”, у якому відображаються центральні образи твору.
Так, тема одягу в п’єсі виступає як невід’ємна частина портрету персонажа, в тому числі й психологічної характеристики героя. За допомогою вбрання дійові особи демонструють свою приналежність до певного соціального стану. У ставленні до вбрання головні герої подібні: як Голохвостий, котрий демонстративно пишається своєю “хвормою”, “шиком” і “парадом” [1], є пародією на денді, так і Проня, яка не розуміє суті істинного мистецтва “аристократичного вбрання”, є “жертвою моди”. Одяг дозволяє проявити викривлену, спотворену сутність обох персонажів, конфлікт між зовнішнім і внутрішнім. Форми дозвілля та масового мистецтва, які зображені в п’єсі, допомагають розкрити двоєдушність, акторство Голохвостого та обмеженість, неосвіченість і водночас безґрунтовні претензії на аристократизм Проні Прокоповни.
Таким чином, “новомодна” аристократична поведінка головних героїв – це ніщо інше, як просте хизування, ширма. В обох персонажів відсутні справжні добрі манери, що є наслідком виховання й освіти, культурного середовища. Натомість їх відзначає манірність – викривлена, спотворена форма аристократизму, пародія на вищий світ. Це й викликає комічний ефект у творі. Джерелом “манірності” є невірно потрактовані форми популярної культури, наприклад романи-мелодрами, оскільки головні герої вибудовують свою поведінку відповідно до зразків, узятих із цих творів. Можна сказати, що форми популярної культури, репрезентовані у п’єсі “За двома зайцями”, є не просто частиною суспільного тла, “декорацією” для дії. Вони допомагають створити психологічну характеристику кожного персонажа. Сприймаючи певні форми поведінки вищого світу й відкидаючи культуру народну, герої постають маргіналами, які стоять на перепутті, на межі двох культур і двох суспільних світів. Набувши лише поверхових, зовнішніх ознак аристократизму, ані Проня, ані Голохвостий не спроможні осягнути справжню сутність шляхетної поведінки й вишуканих манер. Тому їхні образи постають смішними, навіть гротескними, неначе у “кривому дзеркалі”.