Бердянського державного педагогічного університету

оксана Губрієнко,
3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
наук. керівник: к.філол.н., ст. викл. С. С. Журавльова
поема “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” П. Білецького-нОСЕНКА як явище бурлескно-травестійної літератури
ідеї Івана Котляревського, втілені у поемі “Енеїда”, знайшли відгук і подальший розвиток у творчих доробках Я. Кухаренка, К. Думитрашка, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, С. Руданського та інших. пізніше дослідники окреслять це явище “котляревщиною”, надавши цьому визначенню негативного відтінку. Не мине така доля і Павла Білецького-Носенка, автора бурлескно-травестійної поеми “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина”. Поема, написана у 1818 р., побачила світ лише у 1871 р. Першоджерелом “Горпиниди” вважається поема “Похишение Прозерпины, в трёх песнях наизнанку” російських митців Ю. Люценка і О. Котельницького.
Сучасники П. Білецького-Носенка поставилися до його поеми надзвичайно критично. І. Франко та М. Петров дозволяли собі говорити, що він мав лише поверхові різнорідні знання і писав бездарні твори, які не зміг надрукувати за життя. Пізніше такі дослідники, як М. Зеров, П. Волинський, В. Коряк, наголошували на повній відсутності таланту у П. Білецького-Носенка і зарахували його до представників “котляревщини”. лише наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. поступово змінюють своє ставлення до цього явища в українській літературі з негативного на позитивне (Б. Деркач, Т. Гундорова та ін.). Цим і зумовлено мету нашої розвідки – з’ясувати художні особливості поеми “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” П. Білецького-Носенка як феномена української бурлескно-травестійної літератури.
П. Білецький-Носенко використав античний міф про викрадення Прозерпини, дочки богині землеробства Церери, богом підземного царства Плутоном. За сюжетом “Горпинида” подібна до “Похищеной Прозерпины”. Складається поема з трьох пісень: у першій з них читач знайомиться з головними персонажами; у другій пісні йдеться про Плутона у підземному царстві, його зустріч з Горпинидою; у третій змальовується горе Церери, у якої Плутон викрав дочку, їхнє примирення і весілля Горпиниди. Б. Деркач зауважив, що “П. Білецький-Носенко тільки відштовхується від російського оригіналу, помітно поширює його до двох строф, в яких викладає власну, так би мовити, естетичну платформу. По-перше, він відзначає, що вже є автором віршованих казок… По-друге, говорить про своє прагнення наслідувати І. Котляревського, його “Енеїду”, яку завжди вважав видатним літературним явищем. І, врешті, поет ще раз в останніх рядках другої строфи наголошує на тому, що буде писати “Горпиниду” “на гарній мові України”” [2, c. 117].
“Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” відрізняється від російського варіанту значно багатшим національним колоритом. Крім того, автор часто відходить від оригіналу, скорочує, або, навпаки, поширює деякі епізоди, змінює описи зовнішності, пейзажні замальовки. Увагу привертає образна система поеми. Персонажі, створені П. Білецьким-Носенком, яскраві і різнобарвні, надзвичайно багатогранні. Так, змальовуючи богиню Цереру, автор створює образ, максимально наближений до ідеалу української жінки-господині, матері-годувальниці, представленого в народних віруваннях. Не наділена красою і молодістю, зате має розум і працелюбність: “Дарма, богиня хоч по плоті, / У неї катмало зуба в роті – / Все мусила кулешик їсть… / Да й господиня ж невсипуща – / Петрівних не заспить ночів! / Тут хлярить дощ, і вже, як хлюща, / Біжить од рал до косарів… / Тютюн і баштани кохала / І наймитам не довіряла” [1, c. 39–40]. На нашу думку, бурлескно-травестійна поема “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” та її автор заслуговують на більш позитивний ставлення літературознавців, оскільки є яскравим взірцем української бурлескно-травестіної літератури, що що закорінена в традиціях доби Бароко.