|
Швай Роксоляна Іванівна
доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки та інноваційної освіти
Національний університет “Львівська політехніка”, Україна
НАВЧАННЯ І ТВОРЧІСТЬ
У відповідності до освітньої політики навчальні програми дають викладачу
достатню свободу у способах досягнення результатів навчання та
компетентностей здобувачів загальної середньої освіти відповідного рівня.
Діючі програми навчальних дисциплін містять ключові компетентності та
компоненти, що забезпечують їх досягнення засобами навчальних предметів.
“Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і
соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої
взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж
життя, готова до свідомого життєвого вибору, самореалізації, відповідальності,
трудової діяльності та громадянської активності” [1].
Зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати,
поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої
діяльності, розвивати творчі здібності. Однак, це важливе дидактичне завдання
формулюється як паралельне чи супроводжувальне завдання, суміжне з іншими
дидактичними напрямками роботи.
Перешкоди у творчості можна поділити на чотири види за критерієм їх
походження, а саме:
1. Перешкоди, пов’язані з цілями виховання, а також навчання (навчальні
програми).
2. Перешкоди, пов’язані з позицією викладача і методами навчання.
3. Перешкоди, пов’язані з позицією учня.
4. Перешкоди, пов’язані з матеріально-технічною базою.
Дія перешкод творчості є своєрідна, тобто вважається, що ці чинники
гальмують, в основному, мислення і творчу діяльність, не впливаючи на
SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
657
пізнавальні процеси та інші психічні особливості (наприклад, пам’ять, логічне
мислення). Якщо прийняти, що потенційно всі люди мають певні творчі
здібності, які виявляються на певному рівні і в різний спосіб, то навчання
творчості може відбуватися так:
включення творчості до існуючих програм навчання (навчання
творчості);
безпосереднє навчання умінь творчого мислення і розв’язування
проблем. Використовуються програми, курси чи інструкції, тренінги, які мають
на меті розвивати творчі здібності;
використання творчості у процесі планування навчання. Діяльність цього
типу полягає на залученні учнів до застосування знань про творчість і творчих
умінь у практиці навчання.
Науковці, які займаються педагогікою творчості, формулюють систему
дидактичних принципів, які мають допомогти втілювати теоретичні постулати,
що містяться в програмах навчання творчості. Наприклад, концентрація на
внутрішній мотивації в творчій діяльності у різний спосіб – це основний принцип
педагогіки творчості [2]. Викладач, стимулюючи творче мислення, має
підтримувати автономію та з повагою приймати індивідуальність кожного.
Дослідження [3] показують, що немає єдиного вірного шляху до творчості,
оскільки справа полягає не лише у стимулюванні пізнавальних здібностей, а і
розвитку творчої особистості. Допомогти у творчості спроможний творчий
викладач, якого можна характеризувати як успішного у знаходженні способів
допомоги учням у набуванні нової інформації (знань), який має гнучке мислення
і схильний до трансгресії, добре контактує зі своїми вихованцями, особливо з
тими, хто має здібності до дивергентного мислення, є критичним до себе, до
колег. Педагог, який прагне підтримувати творчість учнів, має застосовувати
таке оцінювання, яке не знеохотить їх до творчості. Тому викладач повинен:
показувати, що визнає і апробує творчі досягнення учнів;
давати можливість учням розповісти про свої творчі ідеї;
SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
658
сприймати незвичайні питання й ідеї з інтересом;
підкреслювати цінність нових ідей у процесі розв’язування проблем;
давати можливість виявляти саме ту активність, яка не підлягає
оцінюванню;
підтримувати та стимулювати самооцінювання.
У багатьох своїх працях Е. Торренс описує принципи, яких повинен
дотримуватися вчитель, щоб сприяти творчості [4]. Ці принципи можна
об’єднати у кілька важливих рекомендацій, а саме:
викладач повинен з повагою ставитися до незвичних питань і передбачень
учнів. Багато викладачів дивуються, як можна задавати такі “глупі” питання.
Часом вони остерігаються таких запитань, оскільки вважають, що у випадку
неспроможності дати на них відповідь, це може підважити авторитет викладача.
Однак саме негативна реакція на такого роду питання редукує цікавість учнів і
знеохочує їх до пошуків відповіді;
викладач повинен ставитися з повагою до незвичних ідей. Це може бути
складним завданням, оскільки педагогу потрібно показати різницю між
фантазією й реальністю. Викладач повинен відмовитися від негайної критики.
Найкращим способом апробації незвичних ідей є не тільки відповідні слова й
жести, але й реальне використання ідей у процесі навчання;
викладач демонструє учням важливість їх ідей. Найкращим способом
такого виявлення є присвячення часу на їх обговорення;
потрібно час від часу організовувати діяльність учнів без оцінювання.
Безперервний тиск очікуваної оцінки викликає оборонну реакцію, веде до
стереотипної і загальноприйнятої поведінки.
К. Шмідт [5] виділив основні вимоги до завдань, які мають сприяти
творчому зростанню:
дивергентність – творчість молоді можна розвивати за допомогою
проблем дивергентного характеру, що мають багато можливих і правильних,
оригінальних розв’язків;
SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
659
різноманітність і компліментарність – творчі пізнавальні процеси, емоційно-
мотиваційні і біхевіоричні потрібно стимулювати за допомогою різнорідних завдань,
які мають бути спрямовані на одну певну сферу – на мислення, почуття, діяльність;
евристичність – потрібно застосовувати різні методи та прийоми творчого
розв’язування проблем та системи практичних завдань. Їх головною метою
повинен бути розвиток загальних компетенцій молоді у процесі використання
простих стратегій і вибраних методів чи їх елементів в індивідуальному чи
груповому розв’язуванні проблем;
автентичність – навчання творчості сприяє залученню учнів до
розв’язування реальних проблем, які дозволять пережити ті самі емоції, що їх
зазнали видатні люди у процесі творчої діяльності.
А тому завдання, що стимулюють творчість повинні бути:
відкритими, які містять дилеми та дивергентні проблеми, які викликають
тривалий інтерес, що заохочують до творення багатьох пробних структур у
процесі розв’язування проблем;
різноманітними, аналітичними, такими, що розвивають інтуїцію,
потенціальні здібності, формують уміння творчого мислення та творчої діяльності;
такими, що допомагають в опануванні евристичних методик, необхідних
для творчого розв’язування проблем.
Do'stlaringiz bilan baham: |
