Features of the development of modern science in the pandemic’s era: collection of scientific papers «scientia» with Proceedings of the I international Scientific and Theoretical Conference (Vol. 1)

 
. 
67
Прудиус Олексій Олексійович 
здобувач наукового ступеня доктора філософії
за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування»
Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, Україна 
Науковий керівник: Войтович Радмила Василівна 
доктор наук з державного управління, професор 
ректор 
Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, Україна 
 
 
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКИХ 
РЕСУРСІВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ 
Одним із пріоритетних напрямків розвитку людських ресурсів в Україні в умовах 
формування цифрового суспільства та цифрової економіки є цифровізація. 
Однак, «цифровізацію» варто розглядати як інструмент, а не як самоціль. При 
системному державному підході «цифрові» технології будуть значно стимулювати 
розвиток відкритого інформаційного суспільства як одного з істотних факторів розвитку 
демократії в Україні, підвищення продуктивності, економічного зростання, створення 
робочих місць, а також підвищення якості життя громадян України. «Цифровізація» 
України має потребувати нових форм солідарності, партнерства і співробітництва. Це 
означає, що «цифровізація» України: 
–
має забезпечувати кожному громадянинові рівні можливості доступу до послуг, 
інформації та знань, що надаються на основі інформаційно-комунікаційних технологій 
(ІКТ); 
–
має бути спрямована на створення переваг (вигід) у різноманітних аспектах 
повсякденного життя; 
–
є механізмом (платформою) економічного зростання завдяки приросту 
ефективності та збільшенню продуктивності від використання цифрових технологій; 
–
має сприяти розвитку інформаційного суспільства, засобів масової інформації, 
«креативного» середовища та «креативного» ринку тощо; 
–
має орієнтуватися на міжнародне, європейське та регіональне співробітництво з 
метою інтеграції України до ЄС, входження України в європейський і світовий ринок 
електронної комерції та послуг, банківської і біржової діяльності і т. д., співробітництво та 
взаємодію на регіональних ринках; 
–
має забезпечити стандартизацію, як основу «цифровізації» України, один з 
ключових факторів її успішної реалізації; 
–
має супроводжуватися підвищенням довіри і безпеки при використанні ІКТ; 
–
має стати об'єктом фокусного та комплексного державного управління [2]. 
Міжнародні дослідження свідчать, що цифровізація є одним із ключових інструментів 
розвитку та мобільності людських ресурсів.
Так, результати міжнародного дослідження GlobalLeadershipForecast 2018, 
проведеного відомими компаніями EY, Development Dimensions International (DDI) і The 
Conference Board у 2018 році, вказують на шість всеохоплюючих трендів у сфері 
управління талантами, на які варто орієнтуватися керівникам компаній будь-яких галузей 
економіки, а саме: впровадження цифрових технологій; прийняття рішень в управлінні 
персоналом на основі даних та аналітики зокрема, щодо питань забезпечення 
інклюзивності, гнучкості роботи та рівних можливостей; формування стратегії розвитку 

---

Features of the development of modern science in the pandemic’s era | Volume 1
.
68
лідерства; забезпечення командної роботи із використанням можливостей наставництва й 
менторської підтримки та створення системи мотивації персоналу; інвестування в розвиток 
персоналу шляхом посиленого розвитку лідерських якостей своїх співробітників, 
залучення ефективніших лідерів та забезпечення більшого відсотку жінок у керівництві; 
підвищення ролі HR як провідника цифрового прогресу в організації та драйвера змін, 
посилення HR-функції аналітичних даних для прогнозування важливих тенденцій та 
широкого застосування цифрових технологій [3]. 
Відповідно до результатів дослідження, проведеного Pricewaterhouse Coopers (PwC),
у звіті PwC «Talent Mobility: 2020 and beyond» («Мобільність талантів: 2020 рік та далі») 
зазначається, що протягом наступного десятиліття кількість міжнародних кадрових 
призначень, які робитимуть компанії у процесі освоєння нових ринків, зросте на 50 %, адже 
молоді спеціалісти розглядають міжнародні призначення як основний елемент розвитку 
кар’єри, сім із кожних десяти вчорашніх випускників вузів хочуть отримати посаду за 
межами своєї країни [4]. 
Водночас, повністю погоджуємось з Балабанюк Ж., що цифровізація вимагає від HR 
у найближчому майбутньому вирішення обов’язкових завдань щодо: оперативного 
реагування на виклики трендів ринку праці, починаючи з різноманітності форм зайнятості 
і форм фінансування підприємництва, робототехніки, штучного інтелекту, росту міграції 
населення і трудової мобільності; особистісного підходу до персоналу та його мотивації; 
розвитку крос-культурних компетентностей та забезпечення крос-культурного 
менеджменту; переведення HR-технологій у цифровий формат та автоматизації більшості 
HR-функцій (побудувавши хмарні HR-платформи з мобільними додатками (Human 
Resource Information System (HRIS); здійснення переоцінки соціального капіталу 
організації як одного із ключових ресурсів майбутнього; створення умов для залучення 
глобальних талантів в будь-який час і у будь-якому місці, їх пошуку, розвитку і підтримки 
по всьому світу, використовуючи маркетингові технології в HR; побудови управління 
талантами на нових досягненнях науки про управління людськими ресурсами, управління 
розумом і управління поведінкою; забезпечення роботи з великими даними, формування 
управлінських рішень через соціальні медіа; забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту 
конфіденційних даних і інформації; формування професійного брендингу HR на засадах 
професіоналізму та інновацій, використання аутсорсингу в організації [1]. 
Таким чином, цифровізація є важливим інструментом розвитку та мобільності 
персоналу, що сприятиме не лише впровадженню різноманітних форм зайнятості і форм 
фінансування підприємництва, робототехніки, штучного інтелекту, росту міграції 
населення і трудової мобільності, переведення HR-технологій у цифровий формат та 
автоматизації більшості HR-функцій, а й здійсненню переоцінки соціального капіталу 
організації як одного із ключових ресурсів майбутнього.