Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Горпинич В. О. Українська морфологія : [навч. посібник] / В. О. Горпинич. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2002. – 350 с.
2. Современный русский язык : Морфология : [учебн. для студентов] / С. И. Богданов, М. Д. Волкова, В. Б. Евтюхин и др. – СПБ. : Факультет филологии и Факультет филологии и исскуств СПбГУ, 2007. – 664 с.
Альона Ковачова,
4 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.пед.н., доц. В. А. Нищета
ВІД РиторизаціЇ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДЕВ’ЯТИКЛАСНИКІВ ЗА КАНОНАМИ РИТОРИКИ ДО риторичної компетентності
Пріоритетним напрямком модернізації шкільної мовної освіти є введення в навчальний процес курсу практичної риторики, оскільки до цієї науки останнім часом виник суспільний інтерес, що пояснюється всезростаючою потребою суспільства в умінні вправно володіти словом (М. Пентилюк). Риторична освіта є одним із найбільш важливих і перспективних сучасних лінгводидактичних напрямів (Н. Голуб). Відсутність на сьогодні в Україні розробки оптимальних шляхів риторизації шкільного курсу української мови, а також проблема формування риторичної компетентності учнів зумовлює актуальність обраної теми дослідження. Риторику як науку й мистецтво слова вивчали Л. Мацько, Г. Сагач, М. Бахтін, В. Виноградов, Ю. Караулов та ін. У їхніх працях висвітлено основні риторичні категорії й поняття, лінгвістичні основи риторики. Педагоги-практики С. Коваленко, В. Федоренко, Л. Денисюк, Н. Саранді, О. Когут, Е. Палихата плідно працюють на ниві риторичної освіти учнівської молоді, розробляють авторські програми з риторики, програми спецкурсів і факультативів з риторики. Мета роботи – дослідження механізмів риторизації мовленнєвого розвитку учнів і процесу формування в них риторичної компетентності. Основними методами дослідження були: аналіз наукової педагогічної, психологічної й методичної літератури, порівняння, зіставлення та синтез аналітичної інформації; зовнішнє спостереження з метою відстеження особистісного й мовленнєвого зростання дев’ятикласників, процесу формування в них риторичної компетентності тощо.
Риторизацію шкільного курсу української мови визнано актуальним питанням, вона пов’язується з упровадженням елементів риторики у вивчення всіх мовних розділів, з формуванням мовної особистості, комунікативної й риторичної компетентностей, культури мовлення учнів. Риторизація, за висловом Н. Голуб, розглядається як процес “переосмислення предмета і способів його викладання, переосмислення організації освітнього процесу як повноцінного ділового спілкування за канонами риторики” [1, с. 42]. Риторизація мовленнєвого розвитку учнів потребує ознайомлення з основними категоріями риторики: етос створює умови для мовлення, пафос – джерело створення задуму мовлення, логос – словесне втілення пафосу на умовах етосу [3, с. 76].
Риторизація стосується не лише мовлення учасників педагогічної взаємодії. За канонами риторики має бути дібрано мовний матеріал для уроків української мови (тексти, дидактичний супровід), Риторизація стосується також і педагогічного спілкування. Щодо останнього варто зазначити, що вчителеві варто перейматися не лише мовленнєвою вправністю, а й раціональністю, етичністю й впливовістю кожного свого слова, навіть на рівні організаційних і звичайних дисциплінарних моментів. Запроваджуючи процеси риторизації в шкільній україномовній освіті, логічно одночасно переосмислювати організацію освітнього процесу за канонами риторики й активізувати пізнавальну діяльність процесу навчання засобами діалогу. Результатом вивчення риторики в загальноосвітній школі й риторизації шкільного курсу української мови має бути риторична компетентність. Формуванню риторичної компетентності доцільно надавати загальноосвітньої, особистісної спрямованості, і розпочинати цей процес логічно в школі під час набуття учнями мовної, літературної – гуманітарної освіти. У процесі набуття риторичної освіти мовлення учнів варто розглядати як проект, залучаючи самих школярів до вдосконалення власних комунікативних умінь і навичок: стимулювати мотивацію, самостійність, творчу активність; виробляти здатність формулювати власні критерії й за ними оцінювати самих себе [2, с. 283–284].
Отже, риторизацію шкільного курсу української мови визнано актуальним питанням, вона пов’язується з упровадженням елементів риторики у вивчення всіх мовних розділів, з формуванням мовної особистості, комунікативної й риторичної компетентностей, культури мовлення учнів.