Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Galsworthy J. The White Monkey. The Modern Comedy / J. Galsworthy. – L. : Penguin Books, 1997. – 327 p.
2. Oxford Adavanced Learner’s Encyclopedic Dictionary. – Oxford, 1992. – 1081 p.
Юлія Зуб,
5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. І. Попова
ЕКСПРЕСИВНО-СТИЛІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
У ТВОРАХ П. МИРНОГО
Українська фразеологія ґрунтується на міцному фундаменті етнографічних, фольклористичних, етнолінгвістичних, загально філологічних, лексико- і фразеологічних праць. Так, семантику фразеологізмів вивчали Б. Ларін, Л. Булаховський, Л. Авксентьєв, М. Алефіренко, Ю. Прадід, Л. Юрчук. Стилістичний аспект цікавив Д. Баранника, Г. Їжакевич, Р. Зорівчак, І. Гнатюк, В. Калашника, В. Коптілова та ін. Метою дослідження став детальний лінгвістичний аналіз художніх текстів Панаса Мирного щодо стилістичної ролі в них фразеологізмів. Завдання полягали у визначенні понять “емоційність”, “експресивність” та “оцінність” фразеологічних одиниць, їх ролі у виразності художнього мовлення. Для розв’язання завдань використовувалися такі методи: аналіз наукової літератури, лінгвістичний аналіз тексту.
Під стилістично забарвленими фразеологізмами розуміють, по-перше, їх стильову належність, закріплення за певними сферами мовленнєвого спілкування. По-друге, стилістично забарвленими називаються і фразеологічні одиниці, які перебувають за межами літературної норми, наприклад, просторічні, жаргонні. Стилістичне забарвлення фразеологічних одиниць найтісніше пов’язане з їх експресивністю, емоційністю та оцінністю. Через те, що емоційність та оцінність фразеологічних одиниць, як правило, суміщаються з їх експресивністю (багато лінгвістів експресивність вважають навіть категоріальною ознакою фразеологізмів), виправданий, на нашу думку, і сам термін.
Експресивне забарвлення пов’язане з виражальними особливостями фразеологічної одиниці. Експресивність детермінована насамперед “інтенсифікованою напругою” семантики фразеологічної одиниці, показником якої в дефініції виступають семи типу дуже, надзвичайно, зовсім, повністю: “Як муха в окропі, бувало, вертишся цілий день” [с. 30]; “…скрикнула і, як стріла з лука, як пуля з дула, пустилася бігти додому” [с.44]; (дуже швидко); “Дядина подивилась на нього гостро-гостро, от наче ножами – очима пройняла” [с.52] (дуже пильно). Немотивованість фразеологічних одиниць, незрозумілість окремих компонентів – теж джерело експресивності, наприклад: “Попенко так кивнув на Жука, заливши сала за шкуру” [с.111]. Часто це римовані компоненти фразеологічних одиниць, наприклад: “Гамза постарів, поблід, багатство було та загуло” [с. 265] або ж прикладкового характеру: “Василь різав правду-матінку” [с. 275]; з антонімічними компонентами: “Селяни зважили всі за і проти, а за серце щипало, що в панському току здоровенні скирти всякі хліба, стоги сіна, ожереди соломи” [с. 198]. Емоційність пов’язана з функцією передавання настрою, почуттів, емоцій, переживань (радість, ненависть, гордість, захоплення, тривога, відраза, переживання, хвилювання, співчуття тощо). У творах Панаса Мирного ми відшукали такі фразеологічні одиниці: “А вже ж вони й допекли мені, прокляті!.. Сказано – до живих печінок дозолили!” [с. 256]; “Плаче дитина, заливається кривавими слізьми, а за нею й світ увесь плаче” [с. 161]; “Заздрість люта щипає Кривду за серце, поїдом їсть, спокою не дає” [с. 167]; “І знову його журба напала” [с. 271]; “Все б хотілося побачити своїми очима – від того й упала туга на мою душу” [с. 35]. Оцінність передбачає насамперед схвальну/несхвальну характеристику предмета. Значну частину фразеологізмів у художніх текстах Панаса Мирного становлять такі, що мають стилістично знижене звучання, наприклад: “Стоять зорі, виморені та витомлені, тільки сонними очима лупають…” [с. 159]; “ – Невіри над нашими дітьми знущаються, а ви очі лупите?” [с. 260]; “Уже півдню треба бути, а воно задає такого хропака, що аж небо гуде” [с. 159].
Отже, образні вирази, якими і є фразеологічні одиниці, приховують у собі об’ємну згорнуту інформацію, яка є специфічним способом відображення й оцінювання осіб, предметів, явищ і ознак, ситуацій, різних стосунків.