Бердянського державного педагогічного університету

Ірина Камінська,
5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій
Наук. керівник: к.філол.н., доц. Н. В. Павлик
ФРАЗЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ У ЗІСТАВНО-СТИЛІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ
На сучасному етапі розвитку лінгвістики спостерігається інтерес до зіставного вивчення фразеології споріднених, а особливо неспоріднених мов. Метою таких досліджень є вияв та опис спільних та диференціальних ознак, співвідношення універсалій та національно-специфічних елементів фразеології кожної мови, їх питому вагу і функції у суспільній мовній практиці. Останнім часом з’явилися наукові студії, присвячені загальним питанням зіставного мовознавства (М. Кочерган, В. Гак та ін.), зіставному аналізу конкретних мов (В. Гак, М. Алексєєнко, Л. Бублейник та ін.), зіставному вивченню фразеологічних систем двох мов (А. Райхштейн, О. Арсентьєва, В. Мокієнко, В. Манакін та ін.). Серед вагомих досліджень стилістичних систем української та російської мов помітна праця “Сопоставительная стилистика русского и украинского языков” (К., 1980).
Актуальним, на наш погляд, є дослідження структурно-граматичної, жанрової та емоційно-образної природи фразеології споріднених мов. Мета статті – за принципом еквівалентності / безеквівалентності виявити типи міжмовних співвідношень фразеологічних одиниць, з’ясувати загальні й диференціальні ознаки фразеологічних систем української та російської мов тощо. У процесі аналізу застосовувались метод лінгвістичного опису мовних фактів та семантико-стилістичний метод. Фразеологізм витлумачується як надслівна, семантично цілісна, відносно стійка, відтворювана й переважно експресивна одиниця, яка виконує характеризуючо-номінативну функцію [3, с. 26]. У зіставно-стилістичному плані дослідженню підлягають передусім особливості фразеологічних зворотів двох мов з погляду експресивно-образної організації; функціонально-стилістичні прошарки фразеології; прийоми створення різноманітних стилістичних ефектів тощо [2, с. 73].
У результаті зіставного аналізу фразеологічних систем української та російської мов виявлено такі групи сталих сполук за типами міжмовних семантичних співвідношень: 1) повні міжмовні фразеологічні еквіваленти, які характеризуються тотожністю лексичного, структурного, значеннєвого аспектів, сферою використання та емоційно-експресивним забарвленням: ні риба ні м'ясо / ни рыба ни мясо [1, с. 111]; сколихнути душу (серце) / всколыхнуть душу (сердце) [1, с. 159]; 2) умовно повні фразеологічні еквіваленти, у яких спостерігаються відмінності у граматичній структурі, зокрема відмінкових формах та синтаксичній будові фразеологізмів: і за соломинку вхопиться, хто топиться / утопающий и за соломинку хватается [1, с. 68]; реп’яхом приставати / приставать как репей [1, с. 144]; додаванні чи скореченні компонентів: хоч з мосту та в воду / хоть в воду [1, с. 195]; як на весілля / как на Маланьину свадьбу [1, с. 210]. Фразеологічні сполуки можуть відрізнятися також стилістичним або емоційно-експресивним забарвленням, наприклад: хоч із коліна вилупи / хоть из-под земли достань [1, с. 195]; світити очима / таращить (пялить, пучить) глаза [1, с. 152]; 3) неповні (часткові) фразеологічні еквіваленти, у яких проявляються відмінності насамперед в асоціативних зв’язках та експресивно-оцінному характері. Серед таких одиниць вирізняються сполуки однієї семантики, але з різним образним компонентом чи сферою використання: дешевше від дірки з бублика / дешевле грибов [1, с. 41]; небо за макове зернятко здалося / небо с овчинку показалось [1, с. 100]; сідати маком / садиться в лужу [1, с. 156]; 4) безеквівалентні фразеологічні одиниці, що найчастіше виступають як співвідношення сталої сполуки в одній мові і слова або вільного словосполучення в іншій: укр. вбиватися (вбиратися) в колодочки (в пір’я) / рос. оперяться (опериться) [1, с. 20].
Отже, у процесі зіставного аналізу фразеологічних систем української та російської мов виявлено чотири групи сталих сполук за типами міжмовних семантичних співвідношень: 1) повні фразеологічні еквіваленти; 2) умовно повні фразеологічні еквіваленти; 3) неповні фразеологічні еквіваленти; 4) безеквівалентні фразеологічні одиниці. Національна специфіка фразеології двох мов проявляється у використанні безеквівалентних лексем з національно-культурним компонентом, національних власних назв; компаративних фразеологізмів тощо.