ЛІТЕРАТУРА
1. Олійник І. С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. – К. : Рад. школа, 1991. – 400 с.
2. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков / Г. П. Ижакевич, В. И. Кононенко, Н. Н. Пилинский, В. А. Сиротина. – К. : Вища шк., 1980. – 208 с.
3. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : [навч. посіб.] / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – К. : Знання, 2007. – 494 с
Тетяна Кир’янова,
3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: ст. викл. І. І. Ходикіна
Психолінгвістичний підхід
до вивчення морфологічних понять
Мова – знаряддя мислення людини і засіб її самовираження. Вона реалізується через мовлення, без нього будь-яка мова буде мертвою. Процесс пiзнання мови та мовлення – основний предмет вивчення психолінгвістики, відносно нової науки, що виникла у 50-х роках ХХ ст. на стику мовознавства і психології. Оскільки на сучасному етапі психолінгвістика активно набирає обертів для дослідження функціонування мови, то питання про сприйняття й розуміння морфологічних понять є актуальним. Орієнтуючись на розробки у галузі морфології В. Горпинича, С. Богданова, М. Волкової, В. Євтюхіна, піддаємо аналізу традиційний або класичний підхід до вивчення морфологічних понять за допомогою досягнень сучасної психологічної думки.
Мета роботи – дослідження психолігвістичних засобів вивчення морфологічних понять. Основними методами дослідження обрано: вивчення та аналіз наукових лінгвістичних джерел стосовно проблеми психолінгвістичного підходу до вивчення мовленнєвих явищ, зіставлення та синтез аналітичної інформації, асоціативна психолінгвістична методика: розуміння мовних явищ як системи, наявної в свідомості людини, що уможливлює звернення до мовця як експерта, здатного оцінювати мовні факти. Основна умова, за якої можна досягти успіху у вивченні мовознавчих дисциплін, – активна і цілеспрямована мислительна діяльність фахівця, студента, учня, активна робота думки.
Психологічними передумовами засвоєння знань вважають: позитивне ставлення до самого навчання (коли є інтереси до предмета, підтримується стала увага, не порушується темп навчальної роботи); процеси безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом (у мові – це словесна і схематична наочність, контекст); процес мислення (активізація конкретного і абстрактного мислення, осмислювання матеріалу); запам’ятовування і збереження здобутої інформації, здатність до її відтворення. Коли при вивченні мовного матеріалу (наприклад, на уроках чи практичних заняттях з мови) виникає творче завдання, то в процесі його виконання людина (і той, хто навчає, і той, хто навчається) сама повинна знаходити спосіб, яким творчо виконувати це завдання.
При вивченні морфологічних понять треба пам’ятати: 1) про часову послідовність розвитку навичок і вмінь; ускладнюючи завдання, спиратись на попередній досвід, здобуті знання, здійснювати міжпредметні зв’язки; 2) проявляти ініціативність у виконанні програми засвоєння морфологічних понять, оскільки навчання мовлення не може бути цілком керованим через творчий характер самого процесу мовлення і особливості деяких мовленнєвих одиниць; 3) вправи варто чітко поділяти на мовні і мовленнєві, дбаючи про їх різноманітність і таку кількість, яка була б достатньою для набуття навичок, ускладнювати їх; 4) стати учасником спостережень над мовою; 5) дбати про систему знань – тільки це забезпечить володіння знаннями і “владу” над ними.
Отже, найефективнішими психолого-лінгвістичними засобами формування морфологічних понять є: проблемна ситуація; раціональний рівень трудності завдань; орієнтація на практичну значущість кінцевого заохочення; різноманітність дидактичного матеріалу.
Do'stlaringiz bilan baham: |