|
ЛІТЕРАТУРА
1. Пушкин А. А. Прагмалингвистическая характеристика авторитарной языковой личности : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук : 10.02.04 “Общее языкознание” / А. А. Пушкин. – Чебоксары, 1992. – 16 с.
2. Searle J. R. A taxonomy of illocutionary acts / J. R. Searle // Minnesota Studies in the Philosophy of Science. – Minnesota : University of Minneapolis, 1975. – P. 170–175.
Ольга Шматько,
6 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. О. А. Крижко
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНТРОПОНІМІВ
У ТВОРАХ В. ДРОЗДА
Антропоніми у художньому творі виконують не лише номінативну функцію, але й слугують своєрідним засобом для об’єктивнішого розуміння як окремого художнього образу, так і художнього твору в цілому. Дослідженню семантико-стилістичних особливостей власних назв у художніх текстах присвячені праці таких визначних ономастів, як Ю. Карпенко, І. Сухомлин, В. Чабаненко, П. Чучка. На особливу увагу заслуговують монографічні дослідження Л. Белея “Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії” [1], “Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX–XX ст.” [2], що містять комплексний підхід до вивчення специфіки літературно-художньої антропонімії і базуються на антропонімійному матеріалі української літератури ХІХ–ХХ ст., складовою частиною якої є також літературно-художня спадщина В. Дрозда. Лінгвістична специфіка творів письменника полягає в нетрадиційному конструюванні та обігруванні онімічних елементів, у характерному смисловому наповненні використаних антропоформул та їх уяскравленій варіативності, а також у доречному, адекватному доборі імен та прізвищ, що і зумовлює актуальність нашого дослідження. Мета роботи полягає у комплексному лексико-семантичному та функціонально-стилістичному аналізі літературно-художніх антропонімів у творах В. Дрозда. У науковій розвідці використовується описовий метод з елементами контекстуального та лінгвостилістичного аналізу.
Проаналізувавши художні твори відомого сучасного українського письменника В. Дрозда, можемо стверджувати, що специфіка літературних антропонімів полягає в тому, що вони не позначають, а називають, іменують об’єкт. Завдяки структурно-словотвірним особливостям, а також фонетико-семантичній трансформації особової назви ступінь прозорості внутрішньої форми антропоніма значно посилюється. Вживаючи антропонім, письменник вдається до розмаїтих мовностилістичних засобів з метою максимальної мотивованості його у художньому тексті. Антропонімія в оповіданнях відповідає характерові зображуваного персонажа, є художньо яскравою, узгоджується з відтворюваними подіями, зацікавлює, інтригує читача.
В оповіданнях В. Дрозда кожний окремо взятий антропонімічний компонент, будь-то ім’я, прізвище, ім’я по батькові чи прізвисько, дуже чітко проектується на характер героя, його поведінку, переконання і погляди на життя (Прокіп, Лисавета, Півень, Зеленок, Когут, Трав’янко, Терентійович, Петрович). Великого значення письменник надає контекстуальним антропонімам (зеленок, півень), оскільки вони привертають читацьку увагу і виконують неабияку характеризуючу функцію. Важливу роль у тексті відіграють антропонімічні варіанти. Варіантна дроздівська номінація є гнучкою і пластичною, що сприяє відтворенню характеру героя з найвищою мірою об’єктивності. Чим більша варіативна різнобарвність антропоніма, тим яскравіше змальовується літературний персонаж (Варка, Варочка; Йоська, Йосип Терентійович, Йоська Зеленок, Зеленок; Зінька, Зіна; Явдошка, Явдоха; Андрій, Андрійко).
Антропоніми виконують у художньому творі, окрім номінативної, ще ряд стилістично вагомих функцій. Кожна антропонімічна номінація, поряд із денотативною семантикою, тобто називанням людини, містить у собі конотативність, яка виникає переважно із етимологічного значення імені, а також доповнює антропонім асоціативно-образним уявленням та включає його експресивне насичення. У повісті чітко проявляється і характеризуюча функція онімів (Солом’яник, Решето, Пасічник, Політайло, Гнида, Паровозник та ін.).
Таким чином, ім’ятворча робота В. Дрозда належить до яскравих осягнень письменника. Літературна антропонімія митця є промовистою, текстотвірною, образотворчою, індивідуалізуючою, оцінною, психологічною, інформативною, асоціативною. Вона є максимально виразовою та ілюстративною. Переважною мірою це сільський реальний антропонімікон. Контекстуальні номінації В.Г. Дрозда є універсальними, більш загальними, в тому числі завдяки різним літературно-художнім метаморфозам, що уяскравлюють персонажів, роблять їх зримими, зрозумілими, реальними.
Do'stlaringiz bilan baham: |
