Бердянського державного педагогічного університету

ЛИТЕРАТУРА
1. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. – М. : Едиториал УРСС, 2002.
2. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика / И. М. Кобозева. – М. : Едиториал УРСС, 2000.
3. Лисоченко Л. В. Высказывания с имплицитной семантикой / Л. В. Лисоченко. – Ростов-на-Дону : Издательство Ростовского университета, 1992.
Олександр Шевченко,
2 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. С. І. Корнієнко
НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО РІЗНОМАНІТНИХ ВИДІВ І ФОРМ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
Багатоаспектне розуміння мовної освіти, яка включає в себе мовний, мовленнєвий та особистісно-розвивальний аспекти, дозволяє розглядати мовну освіту учнів як розвиток їхньої мовної особистості. Пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного й творчого застосування здобутих знань визначає актуальність обраної нами теми. Мета роботи – проаналізувати наукові підходи до визначення поняття “диференційоване навчання” та розглянути основні прийоми його реалізації на уроках української мови. Проблема психологічної основи формування диференціації є предметом дослідження і багатьох творчих напрацювань відомих психологів: Ж. Піаже, Л. Виготського, Л. Занкова, І. Джимса, Е. Торндайка, С. Рубінштейна, Д. Ельконіна.
У їхніх роботах з’ясовано: сутність диференційованого навчання в методичній науці; схарактеризовано підходи щодо реалізації технології диференційованого навчання на практиці; продемонстровано на конкретних прикладах систему методів і прийомів диференційованого навчання. Технології диференційованого навчання української мови і дослідження їх застосування технологій диференційованого навчання української мови в 5-9 класах. передбачає такі методи: теоретичні (вивчення та аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з проблеми дослідження); емпіричні (педагогічне спостереження; моделювання уроку української мови відповідно до реалізації зазначеної теми дослідження). Поглиблення відомостей про застосування рівневої диференціації до навчання на уроках української мови, поглиблює теорію вивчення інноваційних технологій навчання і можуть бути застосовані в практиці роботи вчителів-словесників, а також для подальшої роботи над цією проблемою.
Отже, очевидною є важливість і необхідність застосування диференційованого навчання. Урахування основних положень інтерактивного навчання, використання його форм, засвоєння мовних одиниць не тільки як елементів мовної системи, а і як носіїв етнокультурної інформації, пізнавально-комунікативне спрямування різних видів роботи з текстовим матеріалом, застосування ситуативних завдань та проблемних ситуацій сприятиме вихованню мовної особистості учня – особистості творчої, розкутої й самодостатньої.
ЛІТЕРАТУРА
1. Когут О. І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / О. І. Когут. – Тернопіль : Астон, 2005. – 204 с.
2. Логачевська С. П. Диференціація у звичайному класі : посібник для вчителя / С. П. Логачевська. – К. : Заповіт, 1998. – 336 с.
3. Селевко Г. К. Дифференциация ученого процесса на основе интересов детей / Г. К. Селевко. – М. : Респ. ин-тут пов. квал. раб. образ., 1996. – 79 с.