Scientific Collection «InterConf», (39): with the Proceedings of the 8th International Scientific and Practical Conference «Science and Practice: Implementation to Modern Society» (December 26-28, 2020) at Manchester, Great Britain

 
Список джерел: 
1. Obolon 
Corporation 
Sustainability 
Report 
2018. 
Available 
at: 
https://obolon.ua/img/Obolon_AnnualReport-2018_ua.pdf (accessed 23 December 2020). 
2. Obolon Joint Stock Company. Collective agreement for 2018-2020 of Obolon JSC. Available at: 
https://obolon.ua/colgod/2018 (accessed 24 December 2020). 
3. Кар’єра 
в 
МакДональдз 
Available 
at: 
https://www.mcdonalds.com/ua/uk-
ua/to_know/mcd_career.html (accessed 24 December 2020).

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
336 
UDC 005.11 
Лисенко Марина Олександрівна 
кандидат економічних наук,
доцент кафедри підприємництва, менеджменту організацій та логістики 
Запорізький національний університет, Україна 
Масюк Вероніка Олександрівна 
студентка ІІ курсу 
Запорізький національний університет, Україна 
ЕКОНОМІЧНА (КАРАНТИННА) КРИЗА: ПРИЧИНА И НАСЛІДКИ
Криза - це ситуація, з якою може зіткнутися тільки складна система 
(економіка, суспільство) та яка виникає, коли система функціонує погано або 
необхідно негайне рішення для усунення виниклої проблеми. Причини 
нестабільного функціонування складні і невизначені або невідомі, що в 
кінцевому підсумку перешкоджає прийняттю раціональних, усвідомлених 
рішень щодо вирішення і поліпшення ситуації. 
Кризи спричиняють негативні зміни в сфері безпеки, економіки, політики, 
суспільства або довкілля, особливо коли вони відбуваються неочікувано. 
Науковці виділяють кілька форм криз (наприклад, фінансова, економічна, 
соціальна, екологічна, особиста, громадська, міжнародна). 
З розвитком ринкової індустріальної економіки кризи придбали циклічний 
характер і стали складати одну з фаз економічного циклу. Наслідком економічної 
кризи є зменшення реального валового національного продукту, масові банкрутства 
і безробіття, зниження життєвого рівня населення і інші негативні наслідки.
А. А. Богдановим на початку 1920-х років вперше було доведено, що кризи 
є органічною частиною процесу економічного розвитку, його фазою. Кризи 
мають як дестабілізуючий, так і інтегруючий характер. [1] 
Пізніше, в 1939 р, в своєму класичному дослідженні «Ділові цикли» [2] 
економіст Й. Шумпетер підкреслював безперспективність зусиль придушити або 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
337 
знищити кризу. Не можна просто усунути кризу, щоб уникнути майбутніх 
проблем, використовуючи регулювання. «Цикл» - не проблема, а відображення 
механізмів і процесів, які відбуваються масштабно. 
Тобто необхідно не боротися, а управляти кризою. В управління входять 
наступні аспекти: 

достовірна оцінка ризиків і прогнозування наслідків 
прийнятих рішень щодо соціально-економічної політики;

розробка і реалізація ефективних заходів зниження цих 
ризиків; 

планування і здійснення заходів реагування на рецесію, 
включаючи адаптацію економіки до обстановки, яка швидко 
змінюється в умовах кризи.
Зазвичай в основі кризи лежать помилкові інвестиції через дезінформацію. 
Тобто інвестування в потенційно збиткові проекти – «погані інвестиції» є однією 
з передумов кризи. 
Карл Маркс вважав причиною криз виробництво товарів понад попиту. 
В умовах економічного дисбалансу психологічний настрій суспільства 
впливає на тривалість і форми протікання кризи, її наслідки. Тому для розуміння 
походження і особливостей кризи врахування психологічного фактору є також 
важливим. 
Аналізуючи нещодавні події та світову економічну статистику, стає цілком 
зрозуміло, що зараз бізнес опинився в скрутному економічному, фінансовому та 
соціальному становищі. Потрібно стабілізувати ситуацію за рахунок дієвої 
захисної та підтримуючої політики державних органів влади, їх готовності 
створити сприятливі умови для ведення бізнесу.
Теперішня криза не прогноз, а даність. Відповідно до оцінок стану 
економіки на політичному рівні наразі спостерігається погіршення цінової 
кон'юнктури, ускладнений доступ до фінансових ресурсів, проблеми з 
логістикою в багатьох європейських країнах. 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
338 
Наслідки економічної кризи негативно позначилися на соціально-
економічній ситуації практично всіх країн світу, але в різній мірі. Обвал на 
біржах, продаж акцій, зниження вартості сировини та сировинних контрактів, 
простій в Китаї місцевих і німецьких фірм, скорочення торгівлі, обвал попиту в 
туристичній сфері та в роздрібній торгівлі, втрата частини клієнтів у 
авіакомпаній та збитки через скорочення авіаперевезень, - ці аспекти є ознакою 
руйнівного економічного спаду . Країни, які мають ринки, що розвиваються 
«отримали» зниження вартості валют. Країни, які до епідемії мали сталий 
економічний розвиток наразі стежать за розвитком світової кон'юнктури. 
Наприклад, Німеччина орієнтована на експорт та залежить від країн Євросоюзу 
та Китаю, в яких вірус швидко поширюється. 
У період теперішньої кризи світового масштабу здатність економіки 
відновитися зменшується. Спочатку позначається економічна вразливість 
домогосподарств, фірм і організацій, втрата доходу і робочих місць, скорочення 
пенсій, падіння вартості активів, обмежене фінансування. Після цього 
погіршуються інші чинники: відсутність доступу до соціальних послуг, 
зниження витрат на їжу, здоров'я, і освіту, бездомність і психологічна депресія. 
У концепції управління кризою перше місце посідає здатність економіки і 
суспільства, політичних лідерів забезпечити сталий розвиток (як з точки зору 
зниження уразливості, так і посткризового виходу на новий, більш стійкий рівень), 
а не тільки ефективне реагування на спад: останнє є необхідним, але недостатнім.
Вищезазначені цілі досягаються завдяки сполученим напрямкам 
економічної політики:
1. диверсифікації економічної діяльності (розширення активності великих 
фірм, об'єднань, підприємств і цілих галузей за рамки основного бізнесу, під 
яким розуміється виробництво товарів і послуг, що мають максимальні частки в 
чистому обсязі продажів у порівнянні з іншими видами продукції, що 
випускається); 
2. антикризовому регулюванню економічного розвитку (включаючи 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
339 
управління ризиками), що забезпечує стійкість розвитку і зниження уразливості 
до факторів кризи. 
Диверсифікація означає як коригування основної діяльності фірми, так і 
істотну переорієнтацію її стратегії. Диверсифікація стимулюється прагненням 
фірм в умовах конкуренції зміцнити своє становище на ринку, своєчасно 
відреагувати на зміну кон'юнктури, забезпечити ефективність своєї діяльності. В 
результаті диверсифікації фірми набувають багатогалузевий характер, при цьому 
вони проникають в нові наукоємні галузі, перебудовують традиційні 
виробництва на сучасному технологічному та організаційному рівнях. 
Сучасні антикризові програми провідних країн світу націлені не тільки на 
вихід з серйозної рецесії і повернення до колишніх темпів зростання 
виробництва, але і на зміну структури економіки на користь менш 
ресурсномістких, більш екологічно чистих і ефективних виробництв.
До «чистих» відносяться природо- і енергозберігаючі, а також 
енергоефективні технології в сфері виробництва, на транспорті, а також в сфері 
послуг (ЖКГ, управління відходами). 
Програма розвитку екологічно чистих виробництв передбачає створення 
точок і зон майбутнього економічного зростання і нових робочих місць. 
Здійснюється ця програма, перш за все за допомогою податкових і кредитних 
стимулів для компаній, що займаються розробками в галузі відновлюваної 
енергетики, включаючи сонячну та вітрову енергетику, виробництвом біопалив і 
автомобілів з гібридними двигунами, торгівлею квотами на викиди парникових 
газів, що забезпечить досягнення амбітної мети – покращення показнику 
енергоефективності економіки країни та її здатності адаптуватися до зміни клімату. 
Високо ефективними є інвестиції в розвиток виробництв як антикризовий 
захід (наприклад, будівництво нових енергозберігаючих і енергоефективних 
об'єктів, а також більш екологічно чистих АЕС), так і фактор становлення 
економіки, для якої характерне посилення ресурсних та екологічних обмежень. 
Коригування антикризових програм і економічний розвиток є основою 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
340 
подальшого розвитку. Наразі усі країни зіткнулися з пандемією коронавірусу та 
світовою економічною кризою. 
Головна мета в боротьбі з вірусом - скорочення кількості контактів між 
людьми, якщо це можливо, і намагання виключити ризик інфікування 
співробітників. 
У зоні ризику позначились наступні сфери підприємницької 
діяльності: пасажирські 
перевезення, страхування, будівництво, недержавні 
освітні заклади тощо. 
Торгові мережі зараз живуть в умовах ажіотажного попиту. Усі зробили 
додаткові замовлення товарів, щоб уникнути пустих полиць в період карантину. 
Не зазнає суттєвих збитків торгівля продуктами харчування, медикаментами, 
засобами гігієни, інтернет-торгівля та доставка товарів до споживача. 
Виокремлюють наступні проблемні фактори, які є найпоширенішими серед 
підприємницького сектору під час карантину: питання щодо оренди приміщень 
і обладнання, зрив термінів постачання сировини і обладнання, погашення 
кредитних зобов’язань бізнесу перед банками, затримка експорту з України та 
уповільнення торгівлі між країнами (через відстій кораблів і перевірку екіпажу, 
проведення карантинних заходів та у зв’язку із чергами на митниці через 
перевірку стану здоров’я людей, які перетинають кордон), подорожання 
логістичних ланцюгів, невиконання зобов’язань іноземними партнерами. 
З вищезазначених проблем логічно випливають наслідки фінансової кризи: 
призупинення діяльності малого та середнього бізнесу, скорочення обсягів 
виручки, призупинення виробництва та розрив ланцюжків постачання, втрата 
доходів та банкрутство малого і середнього бізнесу, скасування поставок за 
укладеними договорами, відмова від укладання нових угод, скасування 
замовлень на промислові товари, втрата роботи для неоформлених працівників. 
З фінансово-економічною кризою пов'язаний і соціальний аспект: зниження 
купівельної спроможності, соціальна ізоляція і посилення нерівності доходів, що 
негативно позначається на соціальній згуртованості.

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
341 
Також пандемія короновірусу призвела до наступних соціальних та 
економічних факторів: погіршення або повільне поліпшення індикаторів 
охорони здоров'я та освіти, демографічні зміни в результаті міграції груп 
населення, обмеження соціального захисту та соціальних послуг, соціальна 
вразливість через збільшення рівня бідності та безробіття, відсутність гарантій 
зайнятості, збільшення схильності бізнесу до збитків. 
Виокремлюють найбільш уразливі сфери бізнесу у період карантинних 
обмежень: авіакомпанії, розважально-культурні заклади, готельно-ресторанний 
бізнес, туризм та туристичні послуги, поштові оператори, АЗС, приватні 
лабораторії, логістичні служби, сфера косметологічних послуг. Також у зоні 
ризику опинилися пасажирські перевезення, страхування, будівництво, освітні 
заклади. 
У період кризи державі слід ввести мораторій на проведення планових та 
позапланових перевірок на підприємствах, забезпечити якісну та постійну 
роботу портів на прийом і відправку, а також забезпечити безперебійне 
внутрішнє і зовнішнє переміщення вантажів, не закривати морські та річкові 
пункти пропуску через кордон. Також необхідно забезпечити вантажне 
залізничне сполучення з міжнародними прикордонними переходами. 
Для успішного подолання кризи необхідно відмовитися від спрощеного, 
однобічного розуміння диверсифікації і самого інноваційного розвитку, які часто 
ототожнюється 
виключно 
з 
високотехнологічними 
виробництвами, 
інформаційною сферою. Справа не стільки в генерації чи застосуванні нових 
знань і технологій, а в ступені їх використання, проникнення в технологічні 
процеси. 
Більшість підприємств трансформувалися в дистанційну роботу, але навряд 
чи це положення бізнесу може бути стабільним, надійним та довгостроковим. 
Переважно великий та середній бізнес продовжили свою діяльність протягом 
карантинних обмежень, у той же час малий бізнес змушений припинити роботу 
та/або збанкрутувати. 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
342 
Для того щоб зберегти існування власного бізнесу, підприємці змушені 
приймати радикальні рішення: скоротити штат, зупинити або переорієнтувати 
виробництво, змінити структуру організації, скоротити кількість розділів фірми 
через те, що зараз вони не мають перспектив, не першочергові. 
Деякий бізнес все ж таки зміг переорієнтуватися у інші сфери діяльності, 
наприклад ресторанний бізнес трансформується в сервіс доставки їжі, також 
здійснюється «перехід» звичайних видів діяльності в інтернет-ресурси (онлайн 
навчання, торгівля, надання консультаційних послуг). 
Криза здатна підірвати майже будь-який бізнес, навіть найстабільніший.