Навчальний посібник правнича клінічна освіта в україні навчальний посібник київ, 2020

3.1.2. Консультування клієнта
Поняття консультування 
Консультування – це особливий вид інтелектуальної та практичної 
співпраці правника і клієнта з метою виявлення можливих правових ва
-
ріантів вирішення тієї життєвої правничої проблеми, з якою клієнт звер
-
нувся до правника та обрання/визначення оптимального варіанту шля
-
хів і способів її розв’язання.
137
Кожна правнича консультація повинна мати певну структуру:
 
„
вступну частину;
 
„
короткий опис фактичних обставин справи;
 
„
пояснення законодавчих та нормативних актів;
 
„
висновки;
 
„
пропозицію варіантів вирішення проблеми клієнта.
Порядок проведення консультації може стосуватися також і часу, 
який необхідно буде витратити на консультування, виходячи як з часо
-
вих можливостей студента-консультанта, так і клієнта, а також: послідов
-
ності доведення правником варіантів вирішення проблеми клієнта та їх 
обговорення, порядку постановки додаткових запитань, висловлення 
незгоди, зауважень та пропозицій, прийняття кінцевих рішень та обго
-
137 Профессиональные навыки правника: опыт практического обучения / отв. ред. Л. А. Воскобитова, 
Л. П. Михайлова, Е. С. Шугрина [Учеб. пособие] (2001) М.: Делос. 184

---

156
ПРАВНИЧА КЛІНІЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ
Навчальний посібник
ворення порядку їх реалізації. Встановлення порядку консультування та 
обговорення запропонованих варіантів вирішення проблеми клієнта, як 
підтверджує напрацьований досвід, забезпечує можливість більш орга
-
нізовано і ефективно провести консультацію, що зекономить час та усуне 
повторення відомих фактів.
Доведення до клієнта можливих варіантів вирішення проблеми та 
роз’яснення правових наслідків кожного із них шляхом надання допо
-
моги у виборі оптимального варіанту рішення. У цьому етапі консульту
-
вання, який вважається центральним, до поведінки та дій студента-кон
-
сультанта висуваються особливі вимоги, а саме:
1. 
Роз’яснення повинні бути чіткими та зрозумілими. Уміння говорити 
зрозумілою для клієнта мовою є необхідною навичкою для правни
-
ка. Набуття цієї навички залежить не лише від загальної і професійної 
грамотності правника, його словникового і термінологічного запасу, 
але й від уміння «підлаштуватись» під рівень освіченості і культури 
клієнта.
При консультуванні слід вживати слова і терміни, зрозумілі клієнту. 
Звичайно, у багатьох випадках консультація не може обійтися без вико
-
ристання певних правових термінів. У такому разі необхідно буде роз’яс
-
нити клієнту їх зміст, забезпечивши тим самим взаєморозуміння.
2. 
Необхідно викласти клієнту всі можливі варіанти вирішення пробле
-
ми та прогноз їх можливих наслідків, включаючи не лише ті варіан
-
ти, що, на думку правника, влаштовують клієнта, але й ті, що можуть 
йому не сподобатись і бути, на перший погляд, неприйнятими для 
нього. Це повинно бути зроблено для того, щоби клієнт міг свідомо, 
виходячи із своїх суб’єктивних намірів, обрати оптимальне рішення.
Надаючи прогноз щодо наслідків того чи іншого варіанту рішення, 
правник повинен ухилятись від їх зайвої конкретизації та будь-якого га
-
рантування результату. Це особливо стосується консультантів-початків
-
ців, в яких ще не має достатньої професійної підготовки та досвіду, щоби 
максимально точно передбачити правові наслідки.
3. 
Не бажано безпідставно заспокоювати клієнта, вводячи його свідомо 
чи несвідомо в оману щодо можливих результатів розв’язання його 
проблеми. Якщо результат виявиться не таким, як «обіцяв» правник, 
то сторони можуть опинитись в не найкращих стосунках в майбут
-
ньому, що завдасть серйозної шкоди іміджу юридичної клініки.

---

157