Бердянського державного педагогічного університету

Анастасія Сідєльнікова,
4 курс соціально-гуманітарного факультету.
Наук. керівник: ст.викл. Ю. О. Руда
ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ 1989–1990 рр.: ПРИЧИНИ ТА ЕТАПИ
Завершення епохи блокового протистояння, криза соціалістичної системи призвели до глобальних геополітичних змін. В першу чергу вони зачепили ту крихку рівновагу, яка сформувалась на грунті протистояння “Схід-Захід”. Біполярна геополітична система світу була стрімко зруйнована. Антитоталітарні революції у Східній Європі зруйнували існуючі там режими з їхньою ціннісною системою, а замість цього утворилась певна ідеологічна пустеля. Для країн посттоталітарного режиму на перший план стало виходити національне питання і питання політичної орієнтації. Глибока економічна криза, криза політична, не змогли бути переможені без докорінних змін в економіці, демократизації суспільства, без його морально-психологічної готовності до реформ. Ситуація ускладнювалась тим, що в постсоціалістичних країнах не існувало національної буржуазії, ринкового механізму регулювання економіки і плюралізму політичних партій. Однією з найяскравіших ознак ренесансного національного питання є приклад об’єднання німецької нації. Саме це питання стало для Європи больовою точкою. Мета роботи – на основі комплексного аналізу джерел визначити наслідки об’єднання Німеччини для Європи та відносин з Україною. У роботі використано праці вчених: В. Белецький, А. Галкін, С. Власов, Н. Єлісеєва, К. Марков, А. Завьялова, І. Кремер, І. Кулініч, М. Бабанцев, В. Кульбакін, В. Мирончук.
Об’єднання Німеччини 3 жовтня 1990 р. стало епохальною подією глобального масштабу. Інтенсивними стали інтеграційні процеси в Європі, ключову роль у яких продовжує відігравати Німеччина. Німецьке питання “у вузькому розумінні” – це проблема єдності німецької нації, а “в широкому” – проблема взаємовідносин у післявоєнній Європі. Майже кожний перебіг європейських відносин відображався на німецькому питанні [2, с. 123]. Більше того, німецька територія стала головним плацдармом їх прямого протистояння.
Досвід інших націй є корисним для України при розвитку власної державності соціально-демократичного напряму. Під таким кутом представлений досвід однієї із провідних держав Західної Європи. Об’єднання Німеччини у 1990 році означало, з одного боку, відновлення нацією свого суверенітету, а з іншого – спробу східної частини країни подолати наслідки соціалістичного авторитаризму. Трансформаційний процес, який відбувався в німецькому суспільстві, становить суттєвий науковий та практичний інтерес. Передусім, як приклад ефективних соціально-економічних та політичних змін на Сході Німеччини, та ролі у цих подіях “старих” західнонімецьких федеральних земель [2, с. 420]. Упродовж 1990-2005 рр. Федеративна Республіка Німеччина успішно вирішувала складні проблеми соціально-економічного, політичного та ментального зближення західних і східних федеральних земель. Причому цей процес ускладнювався зовнішніми умовами глобальної нестабільності та потребами виконання Німеччиною ролі головного провідника європейської інтеграції. Вітчизняній історичній науці важливо осмислити зазначені процеси. Адже адекватне розуміння німецького історичного досвіду, його впливу на розвиток та функціонування суспільно-політичних механізмів Федеративної Республіки Німеччини дає можливість Україні послідовно реалізовувати мету формування стратегічних двосторонніх відносин. Позиція Німеччини суттєво впливає на відносини України з Європейським Союзом. Констатація цього факту означає, що розуміння способів реалізації німецьких національних інтересів дає можливість Україні краще визначити та ефективно втілювати свої національні інтереси, що особливо важливо у взаємопов’язаному та взаємозалежному світі.