|
ЛІТЕРАТУРА
1. Маркова А. К. Психология обучения подростка / А. К. Маркова. – М. : Просвещение, 1975. – 324 с.
2. Савина С. Н. Внеклассная работа по иностранным языкам в средней школе / С. Н. Савина. – М. : Просвещение, 1991. – 160 с.
3. Якушина Л. З. Связь урока и внеурочной работы по иностранному языку / Л. З. Якушина. – М. : Просвещение, 1990. – 102 с.
Юрій Обломій,
6 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. О. А. Сєнічева
ДО ПИТАННЯ АНАЛІЗУ КОНЦЕПТУ “ГРІХ” ЯК БАЗОВОЇ ОДИНИЦІ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ
Мовлення є головним засобом вираження та закріплення знань людини про навколишній світ. Напрямом мовознавчої науки, що займається дослідженням співвідношення мови та свідомості й узагальненням набутого людиною досвіду в процесі життєдіяльності, є когнітивна лінгвістика. Вона являється складовою частиною когнітології, яка вивчає моделі свідомості, пов'язані з процесами пізнання (вироблення, зберігання, використання і передавання знань, оброблення отриманої інформації, прийняття рішень тощо). Пізнавальну діяльність, або когніцію, можна характеризувати як здатність орієнтуватись у світі, що безпосередньо пов’язана з необхідністю розрізнення об’єктів дійсності. Для забезпечення подібних дій у свідомості людини виникають концепти, які є центральними поняттями когнітивної лінгвістики. У загальному плані концепти розглядають як одиниці ментальних і психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання та досвід людини [1]. На думку М. Полюжина, концепт є сукупним, категоризуючим знанням про дійсність, про її елементи й перспективи.
Увага до концепту гріховних думок і вчинків досить часто акцентується у творах авторів різних літературних жанрів. Концепт “ГРІХ” є доволі широким і своєрідним. Тому до його аналізу можна підійти з різних точок зору. Концепт “ГРІХ” має універсальні риси, оскільки вміщує в себе загальнолюдські цінності. Він відноситься до так званих сакральних концептів і не має загального визначення та власного чіткого протиставленого корелята. Цей факт, на нашу думку, зумовлює актуальність досліджуваної теми. На сьогодні досліджена значна кількість соціально-політичних, ідеологічних, філософських, культурних, ментальних, міфологічних концептів. Вивченням зазначеного питання займалися Н. Безпала, А. Фазилова, В. Кононенко, Т. Радзієвська, А. Яворська та інші дослідники. Метою даної роботи є аналіз концепту “ГРІХ” як однієї з базових одиниць релігійної та світської етики в сучасній мовній картині світу. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціалізованої літератури з проблеми.
Визначення етимології слова та змісту поняття є однією з перших дій у процесі дослідження певного концепту. Це дає змогу встановити первісне значення слова, визначити зберігся чи втратився його зміст, під впливом яких історичних чинників могли відбуватися зміни. Як відомо, слово гріх не має єдиної загальноприйнятої етимології. А його лексема не має аналогів серед мов індоєвропейської родини. В етимологічних словниках стверджується, що слово гріх утворене, подібно словам сміх, успіх, за допомогою суфікса –ХЪ від дієслова ГРѣТИ й спочатку позначало “те, що обпікає, мучить, викликає сумніви” [2, с.114]. Таке визначення перш за все властиве поняттям неправильного, того, що виходить за межі загальноприйнятого, порушенню релігійних, моральних, культурних, етичних та інших норм.
Ієрархія значень слова гріх зафіксована в Тлумачному словнику живої великоросійської мови В. Даля [3, с. 402]: 1) “вчинок, протиставлений закону Божому; провина перед Господом”; 2) “провина, помилка, погрішність”; 3) “лихо, нещастя”; 4) “розпуста” (мається на увазі “аморальна поведінка”); 5) “грішно, гріховно” (коли використовується в ролі присудка). У “Порівняльному словнику міфологічної символіки в індоєвропейських мовах” М. Маковський співвідносить лексему та поняття гріх за лінгвістичними та нелінгвістичними (образними) засадами з лексемами та поняттями, відображеними в інших індоєвропейських мовах. Це дало можливість визначити концептуально-понятійні основи близькості, загальні риси світобачення та відтворити фрагменти картини світу людини. Акцентуючи свою увагу на відтворенні смислу концепту “ГРІХ” в українських художніх текстах, В. Кононенко стверджує, що гріх як лінгвокогнітивна категорія не знаходить у них однозначного витлумачення. Але передумовою його розуміння є християнські морально-етичні принципи. До подібних висновків також дійшла А. Яворська. На думку дослідниці, концепт “ГРІХ” є репрезентантом, у якому знайшли своє відображення духовні, естетичні та моральні принципи народу, а також його релігійні та світські знання. Для розуміння концепту гріха важливі й атрибутивні характеристики. Частина з них визначає провини гріхів. Такими являються першородний, содомський, великий і малий гріх, смертний гріх, гріх вільний і невільний. Інші ознаки уточнюють мовний образ поняття гріх. Безумовно, важливою ознакою концепту “ГРІХ” є його усвідомленість. Гріх є наслідком акту волі індивіда, що зумовлює провину та покарання. У поняттєву складову концепту “ГРІХ” в усі часи людство вкладало зміст обмежень і заклик до утримання від порушення певних сталих порядків. Еволюція зазначеної складової полягає у зміні ціннісного складника зазначеного концепту, що виявляється в іншому ставленні сучасної людини до гріха в цілому, порівняно з її попередниками. Цей фактор є домінуючим у перспективі подальшого дослідження даної теми.
Do'stlaringiz bilan baham: |
