ЛІТЕРАТУРА
1. Передрій Г. Р. Самостійна робота учнів 5-8 класів на уроках української мови : посіб. для вчителя / Г. Р. Передрій. – К. : Рад. школа, 1968. – 155 с.
2. Сікорський П. І. Теоретико-методологічні основи диференційованого навчання / П. І. Сікорський. – Львів : Каменяр, 1998. – 232 с.
3. Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–12 класи. – К. : ВТФ “Перун” Ірпінь. – 2005. – 178 с.
Марія Куркчі,
1 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв.
Наук. керівник: викл. А. Г. Чікібаєв
НЕПРЯМІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ ДИРЕКТИВА В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Актуальність цієї теми диктується низкою факторів, одним із яких є своєрідне переміщення в новітнім мовознавстві акцента на дослідження мовлення в широкому його розумінні: у сферу уваги втягуються умови функціонування мовних засобів, структура й одиниці мовного спілкування, суб'єктивні фактори. Проблемам теорії мовленнєвих актів присвячено чимало робіт, виконаних у руслі самої лінгвістики та таких суміжних дисциплін, як філолофсько-логічна теорія мовленнєвих актів (Д. Остін, Д. Серль, П. Стросон, Г. Кларк, Т. Карлсон, П. Грайс, Г. Почепцов, О. Бєляєва, В. Богданов, І. Шевченко та багато інших). Мета нашої роботи – досліджувати типи мовленнєвих актів в англійській мові, основною іллокутивною силою яких є спонукання. Методологічною основою дослідження є діяльнісний підхід до вивчення мовленнєвих явищ. Методика дослідження включає актомовленнєвий аналіз, аспектне моделювання мовленнєвого акту, інтенціональний аналіз, контекстно-ситуативний аналіз, структурно-семантичний і прагмалінгвістичний опис.
У статті охарактеризовані мовні засоби вираження (висловлення) ілокутивної сили в непрямих МА директива. Матеріал даної роботи становить інтерес для студентів, які займаються функціональною граматикою англійської мови, і може бути використаний на практичних заняттях з ПУПМу, теоретичної граматики англійської мови та теорії мовної комунікації. Мовленнєві акти, в яких однозначно висловлюється їхня іллокутивна сила (інтенціональне значення), називаються прямими. Непрямі висловлення визначаються насамперед на тлі їхніх відмінностей від прямих. Якщо прямий акт має одне значення (це значення називається також буквальним, власним, базисним), то в непрямих висловленнях присутнє більше за одну іллокутивну силу, тобто на тлі експлікованої (явно вираженої мовними засобами) іллокутивної сили з'являється та інша, тобто в МА виявляється більше змісту, ніж передає його поверхнева структура, і той, хто слухає, повинен про це здогадатися. Пряма іллокуція безпосередньо випливає з буквального значення висловлювання, непряма іллокуція (іноді її називають прагматичною функцією висловлення, мовленнєвим або комунікативним змістом, непрямим значенням) визначається комунікативною спрямованістю. Безліч МА, які не можуть отримати прямого висловлення (а також у силу “іллокутивного самогубства”), здійснюються непрямо. Згідно до Дж. Серля, непрямі МА являють собою мовленнєві дії, коли “один іллокутивный акт здійснюється опосередковано, шляхом здійснення іншого” [2, с. 123].
Отже, передбачається можливість реалізації декількох іллокуцій у МА, причому особливо слід зазначити дотримання ієрархії в їхньому здійсненні. Часто первинна іллокутивна сила реалізується одночасно з буквальною (вторинною). Дж. Серль визначає дану мовленнєву дію як власне непрямий МА (наприклад, типове сполучення іллокутивних сил питання й спонукання: Have you got an extra book? = Gіve me the book (якщо мовець упевнений, що зайва книга є); твердження й спонукання: Іt іs cold іn the room = Close the wіndow.
Do'stlaringiz bilan baham: |