Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Бобильова О. Комунікативний метод як метод активізації творчих можливостей особистості / О. Бобильова // Англійська мова та література. – 2005. – № 26 (108). – С. 2–4.
2. Ермоленко Л. Комунікативний підхід до навчання англійської мови в середній школі / Л. Ермоленко // Іноземні мови. – 2002. – № 3. – С. 10–11.
3. Пассов Е. И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению / Е. И. Пассов. – М. : Русский язык, 1989. – 276 с.
Олена Логвинович,
5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. А. Халабузар
МЕДІА-КОМУНІКАЦІЯ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Радикальні зміни, які відбуваються у сучасному вітчизняному середовищі і віддзеркалюють тенденції розвитку світової спільноти, особливо акцентують необхідність переорієнтації медіапростору на забезпечення умов формування громадянина розвинутого демократичного суспільства, якому притаманна динаміка соціального прогресу, прискорене зростання інформаційного потоку і, відповідно, барвисте різноманіття теорій, напрямків, ідей, поглядів. В таких умовах на перше місце виходить здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Процес мовленнєвої комунікації може відбуватися лишень за умови наявності того, хто слухає та того, хто говорить під час їхнього безпосереднього контакту. Той, хто говорить та той, хто слухає є конкретними персонами. Той що говорить, має адекватно оформити власні інтенції, так, щоб вони були адекватно сприйняти тим, хто слухає.
Дослідження у галузі прагмалінгвістики спрямовані в основному на вивчення стосунків між суб’єктами мовлення та цілеспрямованістю їхнього мовленнєвого утворення. Прагматична цілеспрямування передбачає не тільки лишень обирання необхідних фактів, але й їхнє надання у певному ракурсі, тобто вона змушує відправника інформації відповідним чином організувати її, обумовлює характер мовленнєвих засобів [2]. Медіа комунікація, хоча й відрізняється умовами та завданнями від звичайної усної комунікації з безпосереднім конкретним адресатом, все ж має всі необхідні компоненти комунікативного акту: суб’єкт мовлення;мовленнєвий твір, що висловлює мовленнєву інтенцію адресанта;потенційний адресат. Як і в усній комунікації, газетна медіа комунікація може й не відбутись, тобто авторська інтенція не буде сприйнята адресатом, бо масові комунікативні процеси – це комунікація з модельним слухачем, адже роль того, хто говорить у цьому випадку – є суворо зафіксованою, та, як правило, не передається нікому. Якщо модель обирається успішно, то комунікативний ланцюжок закривається.
Мова газетної комунікації складається з таких компонентів, як: мова газетних жанрів;мова реклами; мова газетних назв матеріалів;мова газетних повідомлень; мова газетних об’яв.Мовленнєва і графічна організація газети визначається специфікою газет6ної комунікації. Та є результатом організації факторів – адресант, адресат, канал, контакт, повідомлення, код. Ефективність масової комунікації залежить від адекватного уявлення комунікатора про те, на кого та як він впливає. Але ефективність виконання пресою власних функцій залежить від такого фактору, як характер спілкування. Під успішним спілкуванням розуміють таке, що має за мету досягти адекватного розуміння з боку слухача або читача. Досягти ефекту, що був запланований суб’єктом мовлення. Таким чином, під час означеного спілкування має місце не тільки трансфер інформації, але й вплив на думки, почуття та волю адресата. Безперечно, процес формування особистості у сучасному медіапросторі передбачає ціннісне ставлення до означених компонентів газетної комунікації, до оволодіння логікою мислення а також теоретико-практичну готовність.
Сенсом аналізу газетної комунікації ми вважаємо є прагнення до самовдосконалення, до рефлексії, що пов’язана з прагненням до аналізу, узагальнення, осмислення діяльності, під час реалізації внутрішньо-мотиваційного та результативно-рефлексивного самоаналізу реципієнта. Постають питання: на якій стадії та в яких формах повинні подаватися навички аналізу газетної комунікації, як на основі отриманих знань сформувати вміння та навички медіа-мислення, які у подальшому розвитку перетворяться на стереотипи? Яка форма подачі знань під час педагогічного процесу є більш доцільною для формування медіакультури: лекційна або різновид бесіди з елементами письмових блоків матеріалу? Саме вирішення цих питань і є метою нашого подальшого дослідження.