Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Бондар В. Історія селянства Російської імперії пореформеного періоду: в пошуках нових дослідницьких парадигм / Вадим Бондар // Український історичний збірник. Вип.13. – К., 2010. – С. 85–96.
2. Коляструк О. Теоретико-методологічні аспекти вивчення повсякденного життя / Ольга Коляструк // Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921–1928 рр.) : колективна монографія / відп. ред. С. В. Кульчицький : в 2 ч. – Ч 1. – К. : Інститут історії України НАН України, 2009. – С. 5–8.
Аліна Зезюліна,
4 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: асист. Р. В. Мяснікова
ПІРАМІДА ХЕОПСА – ОДНА З НАЙВИЗНАЧНІШИХ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРНОГО МИСТЕЦТВА ДАВНИНИ
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що історією створення пірамід цікавились дослідники протягом багатьох століть. Можна, навіть, сказати, що скільки людей, стільки й думок. Досі нові дослідники висувають нові теорії щодо їх створення і призначення. Досить цікавою для дослідження є піраміда Хеопса, так як вона найбільша за своїми масштабами, тому й найбільш цікавою є історія її створення. У даному досліджені буде розглянуто питання створення і оформлення піраміди, теорії щодо її розташування та значення піраміди в світовій історії.
Геродот (Історія, II, 124) розповідає, що спорудження Великої піраміди тривало 30 років, з яких 10 років зайняло будівництво дороги для підйому кам'яних блоків, 20 же років велося будівництво самої піраміди. При будівлі гробниці Хеопса протягом кожного тримісячного будівельного циклу безупинно працювало по 100 тисяч чоловік. Зведення піраміди, що вимагало великої концентрації робочої сили, що було при цьому надзвичайно тривалим процесом (20–30 років), не могло обійтися без деяких переробок і відхилень від первісного проекту, що вводилися в процесі будівельних робіт. Варто не забувати про те, що піраміда Хеопса є першою цілком закінченою пірамідою, кут нахилу стін якої є найбільше правильним рішенням для конструкцій такого типу. Вячеслав Козиньський висунув гіпотезу щодо причини відхилення царської похоронної камери від головної осі піраміди, що неодноразово викликало зовсім фантастичні теорії. Автори цих теорій виходили з нібито загадкових цифр, що таяться в пропорціях цього спорудження. Козиньський же вважав, що під час будівництва піраміди відбулася деяка перерва в доставці граніту, і щоб уникнути простою велику галерею простягнули вище, ніж передбачалося раніше, що у свою чергу викликало відхилення похоронної камери від головної осі піраміди. Можливо, що з метою передати тиск величезної ваги кладки при новому розташуванні склепу, над його перекриттям була споруджена розвантажувальна конструкція, що складається з п'яти рядів гранітних блокові порожнечами між ними, задачею якої було забезпечити можливо велику міцність гранітної стелі склепу. Після закінчення будівлі виявилося, однак, що спорудження цієї конструкції було недостатньою мірою для запобігання похоронної камери. Тиск величезної кам'яної маси на неправильно розташований склеп було настільки велике, що його перекриття тріснуло. Важко собі представити, щоб фараона могли поховати в ушкодженій похоронній камері. От чому в ній так і не було виявлено залишків царського саркофага.
Сама піраміда являє собою лише частину, а вірніше головний елемент цілого ряду будівель, що утворять єдиний похоронний ансамбль, розташування яких було тісно зв'язане з царським похоронним ритуалом. Архітектурний ансамбль, що оточував піраміду, будучи тісно зв'язаний з давно вже сформованим царським похоронним ритуалом, відбиває одночасно панували тоді в Єгипті суспільні відносини. У цьому місті мертвих, як і в місті живих, найвище місце займав фараон, прославляння й обожнювання якого було власне кажучи головною ідеєю піраміди. Хоча дослідники давно вже звернули увагу на зміни в первісному плані Великої піраміди, що виникли в процесі її будівництва, у спостереженнях і висновках Козиньського ми вперше знаходимо не тільки оригінальну і при тім чисто практичну спробу тлумачення “таємничих” елементів, властивій усипальниці Хеопса, але і новий погляд на організацію будівництва такого роду місць вічного спокою. Пройшли тисячоліття, а Монументальний царський некрополь у Гізі устояв усупереч піскам пустелі і руйнівної діяльності людини. До дійсного дня він є найбільш грандіозним археологічним комплексом Єгипту, що свідчить не тільки про могутність правителів Древнього царства, але одночасно про сміливу думку тодішніх архітекторів, а також про неповторну майстерність мулярів і робітників.