|
ЛІТЕРАТУРА
1. Конвенція про права дитини : прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 27.02.1991 р. // Дошкільне виховання. – 1993. – № 7. – С. 4–7.
2. Агаркова Н. Законодавче забеспечення соціально-правового захисту дітей / Наталя Агаркова // Рідна школа. – 2007. – № 2. – С. 9–12.
3. Вінгловська О. Діти України потребують захисту / О. Вінгловська // Право України. – 1996. – № 4. – С. 31–33.
Анастасія Іванова,
5 курс соціально-гуманітарного факультету.
Наук. керівник: к.пед.н., доц. Г. В. Кашкарьов
ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА МОЛОДІ
Важливою умовою життєдіяльності людей є праця, тобто діяльність, спрямована на створення матеріальних цінностей. Праця становить єдність двох функцій: засобу до життя і сферу ствердження особи. Перехід до ринкових відносин в сфері праці та зайнятості в умовах структурної перебудови економіки призвів до виникнення принципово нової ситуації в соціально-трудових відносинах. Особливо важкою дана ситуація виявилася для молоді, яку в силу специфіки соціально-психологічних характеристик виявилася недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринку праці. Це потребує від держави розробки та реалізації особливої системи заходів, що забезпечуватимуть не тільки надання тих чи інших гарантій зайнятості для молоді, але і здійснення підтримки в адаптації даної групи населення до сучасної економічної системи суспільства. Так, існуюче трудове законодавство є морально застарілим і потребує реформації: необхідно, насамперед, створити зацікавленість роботодавця у прийнятті до себе на роботу неповнолітнього працівника, а не примушувати його це зробити [4, с. 105].
Охорона праці – це діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров’я і працездатність людини в процесі праці [1, с. 80]. Виходячи з того, що молодь – це майбутнє держави, життєво важлива складова успішного економічного розвитку суспільства в майбутньому, охорона праці неповнолітніх потребує значної уваги з боку влади. Актуальність даної теми в тому, що на ринку праці молодь – категорія багаточисельна. Її готовність до виробничої праці є життєво важливою складовою успішного економічного розвитку суспільства в майбутньому. І тому важливо дослідити які ж пільги та гарантії мають неповнолітні та молодь за діючим Кодексом законів про працю України. Мета дослідження: аналіз стану виконання державної політики щодо охороні праці неповнолітніх. Методи дослідження: теоретичний аналіз, порівняльний, формальні та цілісні методи.
Усі неповнолітні мають право на певні пільги щодо робочого часу, заробітної плати та надання відпусток. Зокрема для всіх працівників, які ще не досягли вісімнадцяти років, чинним законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП України становить 40 годин на тиждень, то підлітки у віці до шістнадцяти років не повинні працювати понад 24 годин на тиждень, а працівники віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років – понад 36 годин на тиждень (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП України). Тривалість же робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вказаної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку (оскільки учні, які працюють, можуть мати різний вік, то і половина максимальної тривалості їхнього робочого часу дорівнюватиме або 12 годинам – для осіб у віці до шістнадцяти років, або 18 годинам – для осіб від шістнадцяти до вісімнадцяти років на тиждень). Щодо щорічних відпусток, то відповідно до ч. 1 ст. 195 КЗпП України вони надаються неповнолітнім працівникам у зручний для них час (щоправда, це не означає, що працівник-підліток має право у будь-який час вимагати від роботодавця надання відпустки – просто при складанні графіка відпусток роботодавець і профспілковий орган зобов’язані враховувати побажання неповнолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки) [5].
Тривалість же щорічної відпустки згідно з ч. 2 ст. 75 КЗпП України та ч. 8 ст. 6 Закону України “Про відпустки” становить для неповнолітніх працівників тридцять один календарний день (зрозуміло, що відпустка такої тривалості надаватиметься працівникові лише за той період роботи, поки йому не виповниться вісімнадцяти років – після досягнення цього віку щорічна основна відпустка обчислюватиметься вже з розрахунку встановленої законодавством тривалості). Крім того, за перший рік роботи працівникам, молодшим вісімнадцяти років, мають бути надані за їхньою заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві щорічні відпустки повної тривалості [2]. При погодинній формі оплати праці зарплата неповнолітнім працівникам, для яких установлена скорочена тривалість робочого часу, виплачується в тому самому розмірі, що і дорослим, для яких установлена звичайна тривалість робочого дня. При відрядній оплаті праця тих працівників, що молодше 18 років, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою відповідно до тарифної ставки за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку [3].
Держава та суспільство не повинні пасивно очікувати самостійного налагодження ринку праці молоді: потрібна науково обґрунтована політика регулювання зайнятості молоді та досягнення її ефективного рівня.
Do'stlaringiz bilan baham: |
