|
ЛІТЕРАТУРА
1. Баган О. Неоромантизм. Неокатолицизм. Неоконсерватизм (Творчість Наталени Королевої в ідейно-естетичиому контексті доби) / О. Баган // Наталена Королева. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? : повість, роман, новели, оповідання, спогади. – Дрогобич : Вид. фірма “Відродження”, 2007. − C. 655–669.
2. Голубовська І. Життєпис сучасниці : повість Наталени Королевої “Без коріння” / І. Голубовська // Дивослово. – 2004. – № 6. – С. 59–62.
3. Королева Н. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? : повість, роман, новели, оповідання, спогади / Н. Королева. – Дрогобич : Вид. фірма “Відродження”, 2007.
Ольга Стрижак,
4 курс Інституту початкової освіти
і практичної психології.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. О. П. Колінько
РЕМІНІСЦЕНЦІЇ АНГЛІЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ У КНИГАХ ПРО АЛІСУ Л. КЕРРОЛЛА
Книги Льюїса Керролла про Алісу написані цілком у дусі англійських традицій. Традиції в Англії – це преславуті три кити, на яких тримається земля. До деяких аспектів життя англійці відносяться з особливою повагою. Традиційною є також і любов до тварин та рослин. Національною пристрастю англійців є садівництво. Це ключ до розуміння багатьох сторін їхнього характеру й відносин до життя. Це кодекс моральних цінностей, майже релігія. Льюїс Керролл як справжній англієць, у книзі про Алісу не міг цього не згадати: “І ось, пробравшись крізь вузенький прохід, вона (Аліса – О.С.) вступила нарешті до чарівного саду з барвистими квітниками й прохолодними водограями [1, с. 5].
Ще однією з кращих традицій у Англії є чаювання. Найпоширенішим та найвідомішим чаюванням усіх часів і народів вважається англійське чаювання о п'ятій годині вечора. Про цю корисну та приємну звичку Льюїс Керролл також пише у Алісі:
“І відтоді, – тоскно додав Капелюшник, – час для мене пальцем об палець не хоче вдарити! Відтоді у нас завжди шоста година.
Нараз Алісу осяяв здогад.
– І через те стіл накритий до чаю? – спитала вона” [1, с. 34]. (Це було написано ще до того, як звичай пити чай перенесли із шостої години на п’яту – О.С.)
Англієць – стриманий і чемний. І цього автор також не міг не показати: “Я не зовсім вас розумію, – сказала вона (Аліса – О.С.) якомога чемніше” [1,с. 81].
Англійські традиції пропонують стриманість у судженнях, як знак поваги до співрозмовника. Вони старанно уникають у розмовній мові будь-яких особистісних моментів, тобто всього того, що може здатися вторгненням у чуже приватне життя. В Англії велике значення надається манерам під час харчування. За столом не дозволяється проводити приватні розмови. Усі повинні слухати того, хто говорить. Ця традиція також відлунюється у книгах про Алісу:
“Тобі слід постригтися, – сказав Капелюшник. (Він уже давненько пас її цікавими очима й ось нарешті озвався.)
– А вам слід навчитися не зачіпати приватних тем, – з притиском мовила Аліса. – Це дуже нечемно!” [1, с. 62].
Фольклористи часом намагаються визначити зв’язок між змістом прислів’їв та національним характером. “Прислів’я втілюють плин часу, і той, хто хоче чинити добре, може побачити себе в них, як у дзеркалі”, – свідчив упорядник однієї з давніх – 1707 року – збірок англійських прислів’їв Джон Мейплтофт [2]. Саме з дитячого фольклору виникли персонажі казок Керролла. Звісно ж, у його парадоксальних казках і баладах звучать мотиви англійського дитячого фольклору – це, наприклад, усім відомий Шалтай-Балтай із казки “Аліса в країні чудес”. Важливий зміст вкладений і в словах Вівці про те, що “два яйця дешевше, ніж одне”, які пов'язані з тим, що студенти Крайся-Черч (де викладав Керролл – О.С.) казали, що, якщо замовляєш одне яйце на сніданок, тобі подають два, бо одне обов’язково виявиться несвіжим.
Ось ще кілька прикладів: На питання Аліси: “Чому ваш кіт так посміхається?” [1, с. 97], Герцогиня відповідає коротко і ясно: “Це чеширський кіт – ось чому!” [1, с. 97]. І цього було достатньо, адже більшість англійців знали відому приказку: “Посміхається, як чеширський кіт”. ВІдомі різні пояснення цього вислову. Одне полягає у тому, що в Чеширі продавали сири, схожі на голову усміхненого кота. Друге – що над високим званням невеликого графства Чешир “сміялися навіть коти”. Ще одне - що за часів царювання Річарда Третього в Чеширі жив лісничий Катерлінг, який, коли ловив браконьєрів, злобно посміхався. Казкові персонажі Бовванщик і Березневий Заєць також запозичені автором із фольклору. Ці двоє безумців – герої дуже поширених за часів Льюїса Керролла приказок: “Божевільний, як Бовванщик” і “Божевільний, як березневий заєць”.
Ім’я Божевільний капелюшник, як іноді називають Бовванщика, без сумніву, зобов’язане своїм походженням наведеній вище приказці. Слово “капелюшник” викликає в пам’яті англійців безумство. У російській же мові слово “Бовванщик” також означає професію, пов'язану з виготовленням болванок для чого-небудь і викликає асоціації зі словом “бовдур”, виконуючи ті ж художні завдання, що і слово “Hatter” в оригіналі Керролла. Таким чином, твори Льюїса Керролла рясніють англійськими прислів’ями, приказками, образами, взятими з фольклору та усталених англійських традицій.
Do'stlaringiz bilan baham: |
