Актуальные научные исследования в современном мире iscience. In. Ua

Keywords: 
health and safety standards, health, standard, pupil, illness, school 
hygiene 
 
Постановка проблеми. 
У сучасному суспільстві поряд із наявністю тенденцій до 
широкого поширення освіти серед різних верств населення, прагнення збільшити 
кількість шкіл із різним типом навчання, зробити освіту максимально доступною до 
кожного, паралельно проходить процес розуміння необхідності поліпшення гігієнічних 
умов безпосередньо самих шкільних приміщень. Адже однією з найважливіших умов 
успішної навчально-виховної роботи школи є сприятливе зовнішнє оточення закладу 
освіти. Дане питання було актуальним завжди, а надто наприкінці XIX – на початку XX 
століття, в час становлення шкільної гігієни як науки. Вивчення досягнень попередників 
лише позитивно вплине на наші подальші дослідження у цій галузі. Відтак тема є досить 
важливою для висвітлення. 
Аналіз останніх публікацій з тематики статті
. Дослідженням досягнень 
російських і українських шкільних гігієністів у період з другої половини XIX – 20-х роках 

---

«MODERN SCIENTIFIC CHALLENGES AND TRENDS» 
SCIENCECENTRUM.PL 
ISSUE 5(39) PART 1 
ISBN 978-83-949403-3-1 
 
34
XX століття займалися Д. Д. Бекарюков, В. М. Кардашенко, І. Петренко, С. Є. Совєтов та 
багато інших [1, 2, 3, 4]. 
Виклад основного матеріалу
. Засновником вітчизняної шкільної гігієни 
вважають одну із найзнаковіших постатей у російських наукових колах кінця XIX – 
початку XX століття Ф. Ф. Ерісмана. Дослідник вивчав питання організації освітнього 
простору, співвідношення зросту учня і розміру шкільних меблів, врахування кількості 
годин, які дитина проводить у школі і за виконанням домашніх завдань, досліджував зір і 
поставу дітей шкільного віку, обґрунтував проект зразкової класної кімнати, розробив 
гігієнічні вимоги до неї, створив спеціальну шкільну парту для зниження ризику 
короткозорості і збереження прямої постави, виявив закономірності росту дітей в 
залежності від статі і умов виховання; розробив оціночний показник фізичного розвитку 
дитини (індекс Ерісмана) тощо. Важливим здобутком Ф. Ф. Ерісмана стало також 
заснування Московського гігієнічного товариства [3]. 
Так у другій половині XIX ст. шкільна гігієна почала набувати популярності. 
Першими після Ф. Ф. Ерісмана кроками у цій галузі була участь шкільних гігієністів у 
з’їздах російських натуралістів і лікарів (1863–1913 рр.) (Ф. Ф. Ерісман, І. П. Скворцов,
Г. В. Хлопін, педіатри М. А. Тольский, О. М. Філіппов). Також в цей час питання шкільної 
гігієни починають обговорюватися на засіданнях Російського товариства охорони 
народного здоров’я. Вітчизняні педіатри з повідомленнями про гігієну виховання, 
боротьбу із хворобами серед школярів все частіше починають виступати на засіданнях 
Товариства дитячих лікарів Москви, Петербурга, Києва і Харкова (М. І. Бистров,
М. П. Гундобін, Є. А. Покровський, К. А. Раухфус). Також шкільні гігієністи і педіатри 
входили до «Союзу боротьби з дитячою смертністю», діяльність якого поширювалось, 
передусім, на великі міста Росії (у тому числі й українські, наприклад, Харків) [2]. 
Популярними в шкільній гігієні наприкінці XIX ст. стали ідеї родоначальника 
російської фізіології І. М. Сєченова. Останній ще в 1861 році писав, що розвиток «організму 
без зовнішнього середовища, яке підтримує його існування, неможливий, тому в наукове 
визначення організму повинне включатись і середовище, яке впливає на нього; внаслідок 
цього суперечки про те, що у житті важливіше – середовище чи саме тіло позбавлені 
змісту» [4].
Неабиякий прорив у розвитку шкільної гігієни на початку XX ст. зробив лікар-
гігієніст М. Капустін. У 1904 році на Міжнародній гігієнічній виставці в Дрездені він 
звернув увагу вчителів, батьків на те що окрім вже раніше визначених «шкільних хвороб» 
визначених німцем Р. Вірховим (погіршення зору, викривлення хребта тощо) є й інші, не 
менш шкідливі: шкільна дратівливість і шкільні лінощі, деякі форми захворювання носової 
порожнини та глотки, заїкання, неправильна мова тощо [1]. 
Після Жовтневої революції 1917 року був виданий ряд декретів і постанов стосовно 
охорони материнства і дитинства, здоров’я дітей і підлітків. Під керівництвом
М. О. Семашка і З. П. Соловйова, та за активної участі В. М. Величкіної і Є. П. Радіна, були 
організовані відділи охорони здоров’я дітей і підлітків в у Наркомпросі і відділи охорони 
материнства і дитинства під керівництвом В. П. Лебедєвої в Наркомздоров’ї. Визначною 
у шкільній гігієні, як вже стало зрозуміло у цей час стала постать М. О. Семашка. Шкільну 
гігієну він визначав як комплексну медичну науку, тісно пов’язану з педагогікою і 

---