ЛІТЕРАТУРА
1. Демин И. Художественная жизнь России 1970 – 1980-х гг. / И. Демин. – М., 1992.
2. Діброва В. Бурдик / В. Діброва // Опудало : Укр. проз. сатира, гумор, іронія 80–90-х років двадцятого століття / упоряд., передм., літ. ред. В. Даниленка. – К. : Генеза, 1997. – С. 90–246.
3. Савицкий С. Андеграунд : История и мифы ленинградской неофициальной литературы / С. Савицкий. – М. : Новое литературное обозрение, 2002. – С. 26–96.
Галина Кущ,
5 курс Інституту освітніх інженерно-педагогічних технологій.
Наук. керівник: ст. викл. Н. В. Криворучко
ДОСЛІДЖЕННЯ ВТІЛЕННЯ ЖІНОЧИХ АРХЕТИПІВ
В ОБРАЗИ СУЧАСНИХ ЖІНОК-ПОЛІТИКІВ
У наш час досить активно зростає роль жінки. Наприклад, зараз у західних регіонах України чоловік і жінка міняються місцями у виконанні сімейних ролей. Чоловік стає вихователем і доглядає дітей, залишаючись із ними, в той час, коли жінка виїжджає на заробітки до країн Західної Європи. Там вони працюють домогосподарками, прибиральницями і т.п., виконуючи іноді дуже важку роботу заради утримування своєї сім’ї. Не є винятком і інші регіони України, де жінки беруть на себе ведучу роль і знаходять більш високооплачувані роботи ніж чоловіки. Процес фемінізації чоловіків і маскулінізації жінок помітний у всьому світі. Також активізується роль жінки і у політиці. Лідерами жіночого представництва в парламентах є країни Північної Європи – Данія, Швеція та Норвегія, де серед депутатів жінки складають 40–50%. Середня кількість жінок у парламентах світу – 12%. У країнах Західної Європи вона вища за середню і становить 20-30%. Для підтримання жіночого представництва й захисту прав жінок у країнах “третього світу” впроваджені квоти їхньої присутності в органах влади. Зокрема, у парламенті Бангладеш має бути не менше 10% жінок, у законодавчих органах штатів Індії – 20%. Очевидною є відсталість України в цьому питанні, а, отже, тема дослідження є доволі актуальним. Для написання роботи були використані як періодичні так і учбові роботи таких авторів: К. Юнг, Г. Бедненко, Н. Гаєвська, А. Потебня, С. Біркхойзероері, Є. Мелетинский, П. Горностай та багатьох інших. Метою дослідження є дослідження втілення жіночих архетипів в образи сучасних жінок-політиків. Для цього автором були використані спеціальні методи дослідження, а саме методи синтезу та аналізу.
Відповідно концепції швейцарського психолога К.-Г. Юнга, усередині кожної особистості існує, крім свідомості, особисте і колективне несвідоме. Колективне несвідоме – це архів спадкової пам'яті, закріпленої тисячоліттями психічної еволюції образів і символів, апеляція до яких викликає в різних людей одні і ті ж несвідомі асоціації. Універсальні образи, що нагадують комп'ютерні програми, які ховаються в найглибших пластах розуму, Юнг назвав архетипами. Інстинкти і архетипи разом складають колективне несвідоме [2]. Сприйняття влади – дуже складний процес, що визначає взаємини політичної системи й особистості. Кінцева мета впливу влади на соціум – домогтися тимчасової або постійної електоральної підтримки громадян. У цьому змісті індивід є одночасно метою й засобом відтворення влади. Саме в його свідомості складається її образ, на основі якого людина будує своє поводження, що у підсумку реалізуються в підтримці тієї або іншої політичної групи або режиму в цілому. Одна з основних складового процесу формування образу влади – система цінностей індивіда, вона створюється в ході соціалізації й визначається історією, культурою, національними особливостями спільності, політичною ситуацією й т.п.
Базові архетипи проходять червоною ниткою через усю культурну спадщину людства – в казках, переказах, релігіях. Наприклад, в римській і грецькій міфології архетипи проявляються в божественних персонажах: Правитель – Юпітер, Зевс; Герой – Марс, Арес; Мудрець – Мінерва, Афіна; Коханець – Венера, Афродіта; Хранитель – Церера, Деметра. Вражає той факт, що схожі образи присутні в культурах практично всіх часів і народів. Дослідники налічують у світовій культурі сотні, якщо не тисячі різних архетипів, проте можна виділити основні “цеглинки”, з яких створені всі інші [1]. Більш інтенсивне використання архетипічної тематики могло б позитивно позначитися на сприйнятті іміджу і бренда “Україна” за кордоном. Виборці, просто люди часто ідентифікують себе із зірками, до яких певним чином можемо віднести і політиків. Тому персоніфікація, пов’язана з образами відомих політиків, корисна для будь якого іміджу, бренда. У випадку з Україною це особливо важливо, оскільки позитивні політичні образи могли б урівноважити негативні аспекти іміджу держави і стати ефектним доповненням до традиційного гуманітарного промоушингу. На жаль, жіночих образів в політиці взагалі мало, окрім вже зазначеної Ю. Тимошенко. А, отже, і маніпулювати їм на світовій арені доволі важко. Однак для свідомості людей він є доволі дієвим, оскільки використовує архетип “Герой” та “Захисник”.
Do'stlaringiz bilan baham: |