Бердянського державного педагогічного університету

Рівні емоційного вигорання педагогів та службовців (у %)

Категорія опитаних	Фази та рівні емоційного вигорання
	Напруження			Резистентності			Виснаження
	низький	середній	високий	низький	середній	високий	низький	середній	високий
педагоги	2	4	20	0	0	0	0	4	70
службовці	2	4	28	0	0	6	0	4	56

Результати дослідження засвідчують правоту припущення, що рівень емоційного вигорання у працівників, зайнятих у системі “людина-людина”, вищий, ніж у працівників інших сфер.
ЛІТЕРАТУРА
1. Сидоров П. Синдром эмоционального выгорания / П. Сидоров // Медицинская газета. – 2005. – № 43. – 8 июня.
2. Практикум по психологии состояний : учебное пособие / под ред. А. О. Прохорова. – СПб. : Речь, 2004. – 480 с.
3. Технологии роботы организационных психологов : учебное пособие для студентов высших учебных заведений и слушателей институтов последипломного образования / Научн. редактор Л. М. Карамушка. – К. : Фирма “ИНКОС”, 2005. – 366 с.
Ольга Швачунова,
5 курс Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти.
Наук. керівник: аспірантка Т. С. Черевко
Проблема батьківського впливу на виникнення дитячих страхів
Вікові страхи – це звичне явище для дітей дошкільного віку. Вони є невід'ємними емоційними проявами психічного життя людини і можуть виконувати ряд позитивних функцій (захисну, релаксаційну, мобілізуючу). Але якщо страхи тривають занадто довго та їх кількість перевищує вікову норму, то можна говорити про невротичні страхи, які потребують корекції. Цю проблему досліджували такі вчені, як І. Дубровіна, А. Захаров, Р. Овчарова, Г. Еберлейн, З. Фрейд та інші. Страхи піддаються корекції і без наслідків проходять у дітей до десяти років. Тому, метою нашого дослідження стало вивчення особливостей появи та прояву страхів дітей старшого дошкільного віку та виявлення основних умов, які сприяють їх подоланню.
Зважаючи на те, що очевидний пріоритет надається каузальній корекції, яка спрямована на ліквідацію причин відхилень, основна увага має звертатися на пошук джерел психічного неблагополуччя дитини. Вчені Н. Вайзман, Н. Єжкова, А. Захаров, Р. Овчарова, Г. Еберлейн виокремлюють наступні причини появи страхів у дітей: небезпечні події, психічні травми, наявність страхів та тривожності у батьків, конфліктні стосунки між батьками, психологічне зараження страхами від оточуючих. У зв'язку з цим, ми висунули наступну гіпотезу: особливості виховання в родині та висока тривожність батьків значно впливають на появу дитячих страхів, отже, однією з умов їх успішного подолання є комплексний підхід, який включає в себе роботу як з дітьми, так і з батьками. Така система зменшить прояв страхів, призведе до позитивних змін в емоційній сфері дитини та оптимізації міжособистісних взаємостосунків в сім'ї і в групі однолітків. У нашому дослідженні, яке проводилось у два етапи, взяло участь 17 дітей старшого дошкільного віку та 29 батьків.
Метою першого етапу стало виявлення наявних страхів у дітей та стану підвищеної тривожності, який є передумовою виникнення фобій. За допомогою методик “Страхи в будиночках”, “Малюнок сім’ї”, тесту “Обери потрібне обличчя” (Темпл, Дорки, Амен) та методу спостереження ми отримали наступні дані: 20% дітей мають наявні страхи, найбільш поширеними серед яких є страх уколів (17% від загальної кількості виявлених страхів), смерті (своєї та батьків) (19%), казкових персонажів (7%) та пожежі (6%); 46% досліджуваних мають високий та підвищений рівні тривожності. На другому етапі ми дослідили особливості впливу батьків на виникнення та закріплення дитячих страхів. Застосувавши методику експрес-діагностики неврозу К. Хека і Х. Хесса, методику батьківського відношення А. Варга і В. Століна та метод анкетування, ми визначили, що 43% досліджуваних батьків мають схильність до неврозу. Серед дітей цих бітьків 43% мають високий рівень прояву страху, 57% – середній.
За результатами анкетування ми виявили, що 45% батьків несвідомо сприяють виникненню дитячих страхів. За допомогою методики батьківського відношення А. Варга і В. Століна ми визначили, що 53% батьків мають сприятливий тип відношення до дитини, який характеризується повагою та визнанням дитячої індивідуальності; 67% дітей батьків, які проявили цей тип, мають низький рівень страхів, 33% – середній рівень. Менш сприятливий тип, що характеризується високою авторитарністю на фоні доброзичливого ставлення до дитини, мають 34% батьків. 40% дітей цих батьки мають високий рівень страху, 40% – середній, 20% – низький рівень. Несприятливий тип відношення до дитини, що характеризується негативним ставленням (злість, роздратування), мають 18% батьків; 67% дітей батьків, що проявили цей тип, мають високий рівень страхів, 33% – середній рівень.
Таким чином, можна зробити висновок, що велике значення у формуванні та закріпленні дитячих страхів мають батьки, їх особистісні риси (невротизація), тип виховання, негативне ставлення до дитини, залякування з метою досягнення послуху. Тому, корекційну роботу щодо подолання фобій необхідно проводити одночасно з батьками та дітьми. З цією метою нами були розроблені семінар та консультації для батьків, спільна корекційно-розвивальна програма для дітей та батьків, що включає елементи ігротерапії, арттерапії, казкотерапії, ароматерапії, та арттерапевтична програма для дітей.
ЛІТЕРАТУРА
1. Захаров А. И. Как преодолеть страхи у детей / А. И. Захаров. – М. : Педагогика, 1986. – 112 с.
2. Изгард К. Эмоции человека / К. Изгард. – М. : Просвещение, 1980. – 320 с.
3. Кошелева А. Д. Эмоциональное развитие дошкольника / А. Д. Кошелев ; под ред. А. Д. Кошелевой. – М. : Просвещение, 1987. – 264 с.