Бердянського державного педагогічного університету

Олена Яковлєва,
2 курс Інституту психолого-педагогічної
освіти та мистецтв.
Наук. керівник: к.психол.н., доц. Т. П. Малихіна
ВПЛИВ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ДИТИНИ
НА ФОРМУВАННЯ ЇЇ САМООЦІНКИ
Людина протягом усього життя потребує позитивної оцінки з боку інших. Особливо це стосується дитячого віку. Саме оцінка оточуючих впливає на формування самооцінки. В залежності від своєї форми, самооцінка може стимулювати або пригнічувати активність особистості. Самооцінка являється важливим регулятором у поведінці людини. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з навколишнім світом, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіху і невдач. Проблемою розвитку самооцінки особистості в різні роки займалися – А. Ковальов, Л. Рувінський, А. Савєлєва, А. Липкіна, Л. Рибаков, О. Серебрякова, А. Драгунова та ін.
Самооцінка – це оцінка себе, своєї діяльності, свого становища в певній групі чи організації та в колі друзів. Формування самооцінки відбувається в процесі спілкування починаючи з дитинства та у проходить певні етапи: увага збоку дорослих, співробітництво з ними, відчуття поваги з їхнього боку, взаєморозуміння. Ставлення батьків до дитини передує розвиткові власного образу Я і ставлення до себе. Сприйнятлива, уважна, любляча поведінка батьків у стосунках з дитиною породжує позитивне самосприйняття; несприйнятлива, неповажна, байдужа поведінка веде до не сприйняття самого себе, переживання своєї малоцінності і непотрібності. Негативні та позитивні вислови батьків про своїх дітей закріплюються в свідомості і трансформують самооцінку. Діти з завищеною самооцінкою виховуються за принципом кумира сім’ї, в обстановці некритичності і досить рано усвідомлюють свою виключність. Діти з заниженою самооцінкою користуються вдома великою свободою. Але ця свобода, по суті, безконтрольність, наслідок байдужості батьків до дітей і один до одного.
Адекватна самооцінка формується насамперед у сім'ї, а закріплюється у соціальному оточенні (школі, інституті). Прагнення батьків поставити дітей в підлегле, залежне становище веде до зниження самооцінки. Висока самооцінка розвивається у дітей в сім'ях, що відрізняються згуртованістю і солідарністю. Сприйняття любові та уваги батьків – найважливіша умова повноцінного розвитку особистості та формування адекватної самооцінки. Воно дає відчуття власної значущості в сім'ї. Метою нашого дослідження стало визначення зв’язку між ставленням батьків до дитини та її самооцінкою
Сім'я є одним із основних факторів, які впливають на формування особистості дитини, її самооцінки. Багатьма психологічними дослідженнями показано, що особистісні проблеми дітей – неврози, страхи, тощо, значною мірою зумовлені неадекватною дитячо-батьківською взаємодією. В нашому дослідженні взяли участь 20 дітей віком 8-9 років – учні третього класу та їхні батьки. Батькам було запропоновано відповісти на питання тест-опитувальник батьківського ставлення А. Варга, В. Століна. Тест складається із 5 шкал: “прийняття – відхилення”, “кооперація”, “симбіоз”, “авторитарна гіперсоціалізація”, “маленький невдаха”. Батьки повинні були або погодитися з твердженнями опитувальника або ж, ні, в залежності від того, як вони відносяться до своєї дитини. Дітям було запропоновано методику “Самооцінка”.
Проведене дослідження довело, що дійсно, існує взаємозв'язок між батьківським ставленням та формуванням самооцінки дитини. Обробка тестів показала, що 50% батьків мають відношення до своєї дитини по типу “кооперація”, 20% – “симбіоз”, 15% – “авторитарна гіперсоціалізація”, 10% – “прийняття відхилення”, 5% – “маленький невдаха”. Результати опитувальника дітей на їх самооцінку (65% – адекватна самооцінка, 25% – занижена, 10% – завищена) в більшості випадків підтвердило припущення про зв'язок батьківського відношення та самооцінки. Там, де батьки добре відносяться до дитини, поважають, цінують її думку, підтримують в усіх починаннях, вірять в успіх – самооцінка дитини є адекватною, вона реально оцінює себе, свої якості та можливості. А в тих сім'ях, де панує недовіра до дитини, роздратування образи, де будь який прояв самостійності карається, де не приймається її точка зору, зазвичай спостерігається занижена самооцінка.