Серія: державність україни: історія І сьогодення інформаційний огляд джерел Інтернету

Розділ 1. Аналіз і прогноз війни РФ проти України:
стратегічні, міжнародні, правові, політичні та військові аспекти 11

1. 
   Аналіз причин війни 11
   

1.2. Міжнародно-правовий та стратегічний аналіз російсько- українського конфлікту 16
1.3. Проблеми уведення військового стану в Україні 31
1.4. Аналіз стратегії і тактики України у протистоянні російській агресії 35
1.5. Російські політологи про війну Росії проти України. Аналізи, прогнози 42
Розділ 2. Арсенал Кремля у війні проти України 48
2.1. Застосування різноманітних методів гібридної війни 48
2.2. Російська ідеологія, кремлівські міфи та плани окупації України 51
2.3. Стратегічні аспекти 53
2.4. Ядерна істерія 55

2.5. Інформаційна війна 56

2.6. Економічна війна 60
2.7. Грабіжництво 61

2.8. Військові злочини проти мирного населення 65

2.9. Мародерство, брудний бізнес, підривна діяльність 67
2.10. Вбивства на замовлення 68
2.11. Путін 68
2.12. Російська православна церква 69
Розділ 3. Аналіз наслідків російської агресії
проти України 2014-2015 року 72
3.1. Втрати України 72
3.2. Втрати РФ 83
Післямова 85
Додатки 86
Прогнозні оцінки 86
Давні борги РФ перед Україною 104
Почерк ФСБ 107
Російська православна церква 110
Передмова

Шановний читачу!

Замість класичної передмови подаю мої «знахідки», які всебічно висвітлюють предмет дослідження цієї книги.
З Вікіпедії:
Братство народів^[1][2] (також: «дружба народів»^[3][4][5]) являє собою концепцію, висунуту в марксистській теорії соціального класу.^[6][7]
Згідно з марксизмом, націоналізм є лише інструментом правлячого класу, який використовується для розділення робочого класу, бо таким чином його легше контролювати й експлуатувати. Шлях націоналізму є шляхом класової зради інтересів трудівників.^[8] З успіхом класової боротьби (тобто, це призведе до скасування соціальних класів), ідея окремих країн застаріє і це зумовить природне братство всіх трудящих. Поняття «братства народів», часто протиставляось "буржуазному космополітизму".^[9][10] З другої половини 1930-х років національна політика Радянського Союзу втратила своє інтернаціональне забарвлення і радянськими лідерами посилилась роль російського народу, зменшилася вага всіх інших, а русифікація суспільства залишалась вагомим фактором уніфікації суспільно-політичних процесів у союзних республіках^[11][12]
Поняття "дружби народів" протиставлялося поняттю інтернаціоналізму (політичний рух, який виступає за розширення політичної, економічної та культурної співпраці між країнами для теоретичного блага всіх. Прикладами такої міжнаціональної співпраці є Організація Об'єднаних Націй, Європейський союз, Європейський суд з прав людини, міжурядові договори та інститути, угоди про вільну торгівлю), яке в даному концепті пояснювалось як «Буржуазний космополітизм», тому поняття "інтернаціоналізму" концептуально підмінювалось поняттям "міжнародний соціалізм" (він же "Пролетарський інтернаціоналізм").
Любомир Гузар,
колишній глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир (Гузар)