Scientific Collection «InterConf», (39): with the Proceedings of the 8th International Scientific and Practical Conference «Science and Practice: Implementation to Modern Society» (December 26-28, 2020) at Manchester, Great Britain

 
Список джерел: 
1. Сучасний словник із суспільних наук [Текст] / авт.-уклад. О. Г. Данильян [та ін.] ;
ред. О. Г. Данильян, М. І. Панова. – Х. : Прапор, 2006. – 432 с. 
2. Політологічний енциклопедичний словник / В. Б. Авер’янов [та ін.] ; упоряд.
В. П. Горбатенко ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко [та ін.] ; НАН України, Інститут держави 
і права ім. В. М. Корецького, Українська асоціація політологів. – 2-ге вид., доп. і
перероб. – К. : Генеза, 2004. – 735 с. 
3. Михальченко М. Еліта в Україні: їсте, куме, що зварили / М. Михальченко // Віче. –
2003. – № 1. – С. 6–12 
4. Штомпка П. Социология социальных изменений / П. Штомпка / пер. с англ.
А. С. Дмитриева; под ред. В. А. Ядова. – M. : Аспект Пресс, 1996. – 416 c. 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
759 
UDC 323.27 
Хан Євген Вікторович 
кандидат історичних наук, викладач кафедри військової політології 
Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна 
 
ДОСЛІДЖЕННЯ КРИЗИ ЯК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЯВИЩА 
Перетворення у суспільному житті як постійний процес реалізації 
універсальних демократичних цінностей: економічного зростання, формування 
громадянського суспільства, становлення правової держави та реалізації ідей 
свободи та справедливості зумовлюють періодичне виникнення кризових явищ 
у політичній сфері. Відповідного перетворення зазнає власне й сама структура 
політичної системи суспільства для ефективного функціонування.
Криза є багатогранним, всеохоплюючим і всепронизуючим явищем, що 
знаходить відображення в усіх сферах життєдіяльності людини: політиці, 
мистецтві, науці, в міжособистісних, трудових, міждержавних відносинах. 
Набуваючи різних форм, кризові явища є супутниками як природних, так і 
суспільних процесів, значною мірою визначають характер їхнього розвитку та 
впливають на кінцевий результат. Універсальність, велика кількість змістовних 
відображень інтерпретацій і сутнісних характеристик поняття кризи зумовлює 
його широке застосування у різних сферах суспільного життя, тому є об’єктом 
дослідження ряду наукових галузей. 
Американський науковець, автор праць з міжнародної політики та 
антикризового менеджменту Ч. Германн виокремлює три основних риси кризи: 
сюрприз (surprise), загроза (threat) та короткий термін для реагування (short time 
response) [1]. 
Своєю чергою, М. Сігер, Т. Селноу та Р. Алмер визначають кризу як 
специфічну, несподівану і непоточну подію чи серію подій, що спричинила 
високий рівень невизначеності та, водночас, створює як можливості, так і загрози 
для реалізації цілей. [2] З цієї дефініції бачимо, що автори виокремлюють 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
760 
несподіваність, невизначеність та загрозу важливих цілей як основні риси кризи. 
Однак, на думку професора С. Венете, ще однією невід’ємною рисою кризи є 
необхідність змін, оскільки криза є процесом трансформації, за якого стара 
система уже не може бути збережена [3]. 
О. Богданов-Малиновський у роботі «Тектологія. Загальна організаційна 
наука» уточнив характеристики кризових явищ. На думку дослідника, момент 
кризи є кінцем невизначеності та коливань – перемогою однієї сторони, або 
примирення: в будь якому випадку починається щось нове, організаційно інше 
ніж попереднє.У ширшому розумінні О. Богданов-Малиновський вбачає в кризі 
різке порушення нерозривності, яке веде до зміни організаційних форм системи 
та переходу її в новий стан, або руйнацію. Він виділяє два типи криз: 
з’єднувальний – створення нових зав’язків та роз’єднувальний – створення нових 
кордонів там, де їх раніше не було. Однак кордони між ними умовні: «кожна 
криза існує у вигляді послідовності елементарних криз того чи іншого типу» . [4] 
Незважаючи на погляди, що склались в науковому середовищі щодо 
відсутності завершеної загальної теорії кризи, саме поняття «криза» та його 
прояви в соціальній та політичній сферах життя суспільства отримали достатньо 
завершену мовну фіксацію та наукове визначення, що зводиться до розуміння 
кризи як різкої зміни, крутого перелому, тяжкого перехідного стану, як певного 
процесу політичного інституту, або сфери та суспільного життя в цілому. 
У цій роботі, визначаючи поняття «криза», також спираємося на погляди 
українського політолога Б. Канцелярука, який розглядає кризові явища як 
закономірне явище еволюціонування системи до якісно нового стану 
функціонування, як одну зі складових її удосконалення [5].