Scientific Collection «InterConf», (39): with the Proceedings of the 8th International Scientific and Practical Conference «Science and Practice: Implementation to Modern Society» (December 26-28, 2020) at Manchester, Great Britain

 
Список джерел: 
1. Freedom in the World 2017. Sweden [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://freedomhouse.org/report/freedom-world/2017/sweden. 
2. Растоу Д. А. Переходы к демократии: попытка динамической модели / Д. А. Растоу // 
Полис. – 1996. – № 5. – С. 5–15 
3. Мачкув Е. Преобразование коммунистического тоталитаризма и посткоммунистическая 
системная трансформация: проблемы, концепции, периодизация // Полис. – 2004. – № 4. – 
С. 38–59 
4. Autoritarismus in Mittel- und Osteuropa [Тext] / Mackоw Jerzy (Hrsg.). – VS Verlag für 
Sozialwissenschaften Wiesbaden, 2009. – 359 s. 
5. Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств /
В. Полохало (кер. авт. кол.) ; Заг. ред. : Є. Бистрицький, В. Полохало, С. Макеєв,
О. Дергачов. – К., 1995. – 368 с. 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
756 
UDC 323.27 
Петров Антон Михайлович 
кандидат політичних наук, 
аспірант кафедри політології 
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна 
 
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ 
На сьогодні загальновизнано, що демократія є найбільш оптимальною 
формою держави, тому поняття модернізації пов’язане саме з побудовою 
політичної 
системи 
на 
демократичних 
засадах. 
Специфічність 
та 
індивідуальність процесів політичного розвитку країн, особливо з нетривалим 
періодом державності, сформувала поліваріантний науковий категоріальний 
апарат, що застосовується для позначення цих процесів. Це такі поняття, як 
«модернізація», «демократичний транзит», «політична трансформація», 
«суспільні перетворення», «реформування», «еволюція» тощо. У контексті цього 
дослідження дослідницький інтерес становлять процеси модернізації, 
трансформації та політичного транзиту, а також їх співвідношення у розвитку 
політичної системи суспільства. 
Функціонування будь-якої політичної системи пов’язане із протіканням 
змін, які можуть зумовлювати як її зміцнення, так і послаблення. Саме у першому 
випадку зміни мають модернізаційний характер, тобто забезпечують 
формування демократичних процедур, удосконалення механізмів взаємодії 
складових всередині політичної системи та її взаємодії із зовнішнім 
середовищем. 
У загальному розумінні процес модернізації є складною сукупністю 
економічних, соціальних, культурних, політичних змін, які відбуваються в 
суспільстві у зв’язку з процесом індустріалізації [1]. Формування теорії 
«модернізації» (50-60-ті р. ХХ ст.) пов’язане з дослідженнями трансформації 
країн «третього світу» у процесі деколонізації країн Азії, Африки та Латинської 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
757 
Америки. У працях таких американських дослідників, як С. Хантінгтон,
С. Ліпсет, Ф. Ріггс, Д. Ентер, Р. Уарт вона постала науковим обґрунтуванням 
реалізації процесів їхнього переходу до індустріального і демократичного 
суспільства.
У Політологічному енциклопедичному словнику політична модернізація 
визначається як процес трансформації суспільства, який супроводжується 
формуванням демократичних політичних інститутів, соціальною мобілізацією та 
розширенням політичної участі, поширенням демократичних цінностей та норм, 
властивих розвиненим країнам, у країнах менш розвинених. [2]. Своєю чергою, 
політична трансформація є історичним процесом змін, що постає як єдність 
декількох складових: трансформація політичної системи суспільства; 
трансформація “політичної людини” (особа, еліта, колектив); трансформація 
політичної культури суспільства та особи. [2]. Тобто категорія трансформації 
виступає значною мірою доволі саморегульованим процесом без певного 
вектора спрямованості, оскільки передбачає розвиток в цілому без 
концептуальної скерованості, що передбачає не тільки прогресивний його 
розвиток. Модернізація ж передбачає наперед жорстку концептуальну 
скерованість з метою досягнення певного стану за рахунок прогресивних змін 
політичної системи суспільства. 
Відповідно до підходу, запропонованого українським дослідником
М. Михальченком, модернізацію не можна відділяти від ідей трансформації, 
оскільки вона є її складовою, творчо-перетворюючою функцією [3]. Таким 
чином, модернізація є органічною спрямовуючою складовою процесу політичної 
трансформації суспільства.
Загалом варто зазначити, що на сьогодні в політичній науці немає єдиного 
підходу до розуміння феномену модернізації, що зумовлює його широке 
трактування та застосування. Зокрема, польський дослідник П. Штомпка 
використовує три визначення модернізації, від загального розуміння до власне 
сутнісного сучасного, яке в його баченні є процесом прискореного розвитку 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
758 
шляхом проведення реформ у відсталих чи слаборозвинутих суспільствах з 
метою досягнення рівня розвитку передових країн [4].