Scientific Collection «InterConf», (39): with the Proceedings of the 8th International Scientific and Practical Conference «Science and Practice: Implementation to Modern Society» (December 26-28, 2020) at Manchester, Great Britain

Рис. 1. Етапи оцінки системи внутрішнього контролю аграрного підприємства 
Як бачимо, на першому етапі розробляється модель системи внутрішнього 
контролю та визначаються критерії для ефективнішого її впровадження. На 
другому етапі збираються дані про поточний стан діючої системи внутрішнього 
контролю аграрного підприємства. Також проводиться оцінка ризиків 
підприємства у разі впровадження заходів щодо поліпшення ефективності 
внутрішнього контролю. На третьому, заключному, етапі здійснюється оцінка 
відповідності отриманої інформації та встановлених критеріїв для впровадження 
системи внутрішнього контролю. Так само розробляються заходи щодо 
підвищення надійності та ефективності.  
Особливу увагу необхідно приділяти посиленню взаємодій суб’єктів 
внутрішнього контролю. 
Етап 1
Розробка моделі системи внутрішнього контролю
Етап 2 
Збір даних про поточний стан системи внутрішнього 
контролю аграрного підприємства
Етап 3 
Здійснення оцінки відповідності отриманій інформації та 
встановлених критеріїв для впровадження системи 
внутрішнього контролю
 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
447 
Вважаємо, що суб'єктами внутрішнього контролю повинні бути: 
адміністрація підприємства, керівники структурних підрозділів, відділ 
менеджменту, бухгалтерія, внутрішній аудит, громадська організація, постійно 
діюча інвентаризаційна комісія та юридична служба (рис. 2). 
Рис. 2. Контрольно-ревізійна служба внутрішнього контролю 
Головним напрямом підвищення ефективності системи управління 
аграрними підприємствами є підвищення ефективності дій суб’єктів 
внутрішнього контролю, даний захід надасть можливість, як до якісних змін 
системи управління, так і до підвищення економічної активності суб’єкта 
господарювання. Неефективна робота системи внутрішнього контролю може 
привести до наступного: 
 відсутності у керівника оперативної інформації про доцільність й 
законність фактів господарської діяльності, необхідної для ухвалення 
ефективних управлінських рішень, яка дозволяє своєчасно попереджати 
негативні явища діяльності підприємства, та виявляти і мобілізувати внутрішні 
резерви; 
 відсутності реальних передумов для успішнішої реалізації розроблених 
планів і програм підприємства, які направлені на пошуки і досягнення переваг у 
конкурентному середовищі. 
Отже, виникає необхідність розробки заходів щодо реформування 
внутрішнього контролю як складової частини і самостійної функції