Paweł Nowak Ewa Kowalczyk Rada naukowa  Dorota Dobija

Abstract 
The article highlights the problem of speech training of senior preschool children for school. In particular, 
it is emphasized that the formation of child speech competence, training, especially the speech one, of a six-year-
old child to study in a new Ukrainian school is among the current and leading areas of preschool education at the 
present stage. The essence of the cultural expediency principle is revealed; active methods of speech training of a 
senior preschool age child are illustrated and are based on the national-cultural component (self-presentations, 
role-playing games, dialogue development technologies). It is noted that the speech readiness of senior preschool 
children to study at school depends on the formation of their ability to assess and control their own speech and 
the speech of other peers. The effective in stimulating children to evaluation and control actions are such tech-
niques as: questions, instructions, sample comparison stories of the educator with the story of the child; and 
methods: speech situations and role-playing games. 
 
Ключові слова: мовленнєва підготовка до школи, діти старшого дошкільного віку, принцип культу-
родоцільності, культурологічний підхід, мовленнєва особистість, активні методи навчання. 
Key words: speech preparation to school, children of senior preschool age, principle of cultural correspond-
ence, cultural approach, speech personality, active methods of teaching. 
 
Державні документи України (Національна 
стратегія розвитку освіти на 2012–2021 роки, За-
кони України «Про освіту», «Про дошкільну 
освіту», Концепція нової української школи, Базо-
вий компонент дошкільної освіти) проголошують 
пріоритетні напрями реформування національної 
освіти, що виступає запорукою надійного демокра-
тичного суспільства. Вихідною ланкою розвитку й 
формування особистості майбутнього громадянина 
України є дошкільна освіта. Одним із провідних на-
прямів її на сучасному етапі є формування мовлен-
нєвої компетентності дитини, підготовка, зокрема 

---

«
Colloquium-journal
» 
#17(104), 2021 / 
PEDAGOGICAL SCIENCES
49
мовленнєва, дитини шостого року життя до нав-
чання в новій українській школі. Адже дитина з ро-
звиненим мовленням зможе брати активну участь в 
обговоренні важливих проблем, дискутувати, пре-
зентувати свої здібності в колективі; така дитина є 
розкутою, вільною, творчою, що допомагає їй шви-
дше адаптуватися до умов навчання у школі. 
Культура відіграє важливу роль у житті кожної 
особистості, її становлення, оскільки відображає 
специфіку національної системи цінностей, відпо-
відно до яких вибудовується соціальноприйнята 
поведінка і відбувається сприйняття й засвоєння 
концептуальної, зокрема мовленнєвої картини 
світу.
Принцип «культуродоцільності» уперше було 
сформульовано А. Дистервегом, який наголошував 
на освітньо-виховному процесі підростаючого по-
коління в контексті культури, яка розглядається 
ним «як спадщина попередніх поколінь, як резуль-
тат їхньої історії та чинників, що на них вплива-
ють» [1, с. 183]. На його думку, означений принцип 
є метою всіх устремлінь і діяльності людини, оскі-
льки «одухотворяє ідеал, до якого повинні праг-
нути як у житті, так і у вихованні та навчанні» [1, 
с. 183]. Слугує на увагу висновок А. Дистервега, що 
людина не створює культуру, водночас культура 
впливає на неї й підпорядковує вимогам сучасності. 
Культура розуміється вченими як сукупність спе-
цифічних засобів і механізмів, завдяки яким стиму-
люється, програмується, регулюється, реалізується 
й фізично забезпечується і відтворюється діяль-
ність людей (Е. Маркарян); система зразків поведі-
нки, що відтворюється при зміні поколінь, свідомо-
сті людей, а також предметів і явищ у житті суспі-
льства (І. Зимняя).
Культурологічний підхід (Г. Балл, М. Бах-
тін, І. Бех, Є. Бондаревська, В. Гриньова, О. Савче-
нко та ін.) визнає «епіцентром людину, яка пізнає і 
творить культуру шляхом діалогічного спілку-
вання, індивідуальної і колективно-мовленнєвої 
творчості; забезпечує особистісно-смисловий роз-
виток дитини, підтримує індивідуальність, унікаль-
ність і неповторність кожної дитячої особистості, 
спираючись на її здатність до самозміни і культур-
ного саморозвитку» (Є. Бондаревська). 
На думку В. Кононенка, вивчення історії і ку-
льтури України, традицій, звичаїв, вірувань народу 
стає неодмінною умовою оволодіння – навіть пер-
винного – українською мовою як втіленням націо-
нально-культурного чинника. Джерельна база етно-
лінгвістичних студій виключно багата й різномані-
тна. У коло національно орієнтованої лексики, що 
складає основу етнолінгвістичних спостережень, 
входять тематичні групи слів, що відбивають умови 
життя, особливості світобачення й світосприй-
мання українців, відтворюють загальну картину їх-
ніх поведінкових стереотипів [2, с. 48]. На переко-
нання вченого, народна фразеологія найбільш яск-
раво відображає національне специфічне в мові, 
вносить у лінгвістичну «картину світу» ті елементи, 
що найповніше характеризують життя кожного на-
роду [2, с. 52]. Ураховуючи рекомендації В. Коно-
ненка, мовленнєва підготовка дітей старшого до-
шкільного віку до навчання у школі насамперед пе-
редбачала проведення серії занять про Мову як ді-
єву особу («Мої друзі з країни Мови», «Як Мова то-
варишує з Мовленням», «Мої чарівні слова», 
«Слово до слова – ось моя мова!», «Ознайомлення 
із фразеологізмами», «Влучні вислови» та ін.), що 
дозволяло дітям вільно спілкуватися між собою.
У мовленнєвій підготовці ефективними є такі 
розвивальні діалогові технології [3]: