2.2.3. Психологія індивідуальної та командної роботи в
Правничій клініці
Ми працюємо ефективно тоді, коли задоволені. Натомість, коли лю
-
дина виснажена морально, фізично чи мотиваційно – відповідно зни
-
жується її активність, залученість до діяльності. Часто чинником, який
спонукає дорослих людей щодня йти на роботу є заробітна плата, як
необхідне джерело власного матеріального забезпечення. А що ж спо
-
нукає студента-консультанта щоразу приходити до юридичної клініки?
Звісно, спочатку – це цікавість, бажання отримати «практичний дос
-
від». Разом з тим, (мабуть, керівники клінік це неодноразово помічали
під час спілкування зі студентами, які висловили бажання працювати в
юридичній клініці), відповідаючи на запитання: «Який саме досвід? Що,
за Вашими уявленнями, Ви будете робити в кридичній Клініці?» – сту
-
денти часто не можуть дати чіткої відповіді, оскільки ще не мають до
-
статнього уявлення ані про характер майбутньої роботи, ані про ступінь
завантаженості та відповідальності, який на них чекає.
Тому, існує досить великий ризик того, що ступінь мотивації певної
кількості студентів, чиї уявлення про «себе – як консультанта» та реаль
-
ність, в якій вони опиняються, буде різко знижуватись. Більше того, від
-
сутність уваги до психоемоційного стану студентів у поєднанні з не звич
-
ними, а можливо, й не сприятливими для них умовами роботи, може
призвести до, так званого, синдрому вигоряння ще до того, як людина
розпочне самостійну практичну діяльність.
134
ПРАВНИЧА КЛІНІЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ
Навчальний посібник
Термін «вигорання» (burnout) запропонований американським пси
-
хіатром Х. Фреденбергером у 1974 році для характеристики психоло
-
гічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному і тісному
спілкуванні з клієнтами (пацієнтами) в емоційно навантаженій атмос
-
фері при наданні професійної допомоги. Цей стан виникає в результаті
внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розряд
-
ки» або «звільнення» від них. «Вигорання» супроводжується відчуттями
спустошеності, втоми і вичерпанням емоційних ресурсів; виникненням
цинічного, негативного ставлення до роботи, почасти й колег; відчуттям
некомпетентності, знеціненням результатів своєї справи.
122
Причини психоемоційного вигоряння можуть бути як зовнішніми: хро
-
нічно напружена психоемоційна діяльність, підвищена відповідальність при
виконанні функцій, несприятлива психологічна атмосфера діяльності; так і
внутрішніми: емоційна стриманість, етичні дилеми тощо. Емоційне вигоран
-
ня у студентів-консультантів може наставати й тоді, коли вони працюють з
надто складними справами для вирішення яких їм ще не вистачає знань та
досвіду, і, в той же час, не отримують достатньої менторської підтримки з
боку своїх викладачів-кураторів, або соромляться зізнатись, що вони чогось
не знають, а куратор на «це» також не звертає уваги.
Тому викладачі-куратори повинні пильно стежити за тим, щоб в процесі
роботи в юридичній клініці студент не набув стійких психологічних травм,
які можуть демотивувати його щодо подальшої професійної діяльності,
або ж стати поштовхом до розвитку негативних особистісних комплексів
– непевності в собі, страху перед клієнтом, страху перед аудиторією тощо.
Поради щодо того, як не допускати емоційного вигоряння або ж різ
-
кого зниження мотивації студентів до роботи полягають у таких реко
-
мендаціях для керівників та викладачів-кураторів клініки:
1.
Важливо гнучко та продумано організувати навчальний процес: рів
-
номірно розподілити навантаження, обов’язки та ролі, скласти чіт
-
кий план заходів, розробити систему заохочень.
2.
Регулярно спілкуватись зі своїми підопічними студентами, стежити
за змінами у індивідуальній та груповій динаміці, проводити спільні
заходи; впроваджувати власні клінічні корпоративні традиції.
122 Тут і далі в частині опису процесу емоційного вигорання та шляхів його недопущення викорис
-
товувалися матеріали презентації К. О. Балакірєвої, яка використовувалася під час проведення
семінару “Профілактика та подолання синдрому вигорання”, 17-19.09.2014 р.
135
Do'stlaringiz bilan baham: |