|
ЛІТЕРАТУРА
1. Бойко М. Д. Трудове право України. Курс лекцій : навч. посіб. / М. Д. Бойко. – К. : Олан, 2002. – 340 с.
2. Закон України “Про відпустки” від 21 грудня 2010 р. // [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://search.ligazakon.ua
3. Закон України “Про оплату праці” від 23 вересня 2010 року // [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://search.ligazakon.ua
4. Карпенко Д. О. Трудове право : програма учбової дисципліни / Д. О. Карпенко. – К. : МАУП, 1998. – 260 с.
5. Кодекс законів про працю України від 20.05.2010 [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
6. Конституція України : з внесенням змін від 30.09.2010 [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main
Ганна Іорганська,
2 курс Інституту початкової освіти
та практичної психології.
Наук. керівник: к.філос.н., доц. В. І. Дуденок
З. ФРЕЙД – ВИДАТНИЙ ДОСЛІДНИК ПСИХІЧНОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ
Серед психологів ХХ століття австрійському докторові Зігмунду Фрейду належить особливе місце. Його головна праця “Тлумачення сновидінь” побачила світ в 1900 р. З тих пір в психології з’являлися, змінюючи один одного, різні наукові авторитети. Але жоден з них не викликав до сьогодні такої цікавості, як Фрейд та його вчення. Пояснюється це тим, що його роботи змінили вигляд психології ХХ століття та освітили корінні питання устрою внутрішнього світу особи, її спонукань і переживань, конфліктів між її бажаннями та почуттями обов'язку, причин душевних надломів, ілюзорних уявлень людини про саму себе та її оточення. Відомо, що головним регулятором людської поведінки служить свідомість. Фрейд відкрив, що за покривалом свідомості прихований глибинний, “киплячий” пласт неусвідомлюваних особою могутніх прагнень, потягів, бажань. Будучи лікарем, він зіткнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання і мотиви можуть серйозно обтяжувати життя та, навіть, ставати причиною нервово-психічних захворювань. Не обмежившись вивченням і лікуванням невропатів, наполегливою роботою по відновленню їх психічного здоров'я, Фрейд створив теорію, що пояснювала переживання та поведінку не лише хворого, але й здорового. Ця теорія отримала в країнах Заходу таку велику популярність, що багато хто там і в наші дні переконаний, що “психологія – це й є Фрейд”. Фрейдівська теорія в багатьох зарубіжних країнах міцно увійшла до підручників з психології, психотерапії, психіатрії. Вона істотно вплинула на інші науки про людину – соціологію, педагогіку, антропологію, етнографію, а також на мистецтво та літературу.
Російською мовою перші переклади книг цього вченого з'явилися ще до революції. Вони продовжували виходити й у перші післяреволюційні роки, користуючись успіхом не лише у фахівців-психологів, а також й у лікарів, учителів, діячів культури. Фрейд визнавав, що є проблеми, до яких не “можна долетіти, але можна дійти шкутильгаючи, і в цих випадках не гріх шкутильгати”. Немало таких проблем він побачив уперше, викликавши до них загострений інтерес ученого світу. Щодня по 8–10 годин упродовж багатьох десятиліть Фрейд займався лікарською практикою. На фактах, здобутих у клінічній практиці, він прослідкував складність і багатоплановість структури особистості, значення в її житті внутрішніх конфліктів і криз, наслідки незадоволених бажань. Вивчення Фрейдом ролі сексуальних переживань і зв'язаних з ними душевних травм дало поштовх розвитку нових областей знання, зокрема сексології.
Про фрейдизм опубліковано сотні книг, складена величезна бібліотека, яка росте й до сьогоднішнього часу. Видано безліч матеріалів, що освітлюють діяльність Фрейда та його школи. У цей же час очевидна сильна опозиція цьому вченню з боку багатьох наукових і філософських шкіл, але якій би гострій критиці та навіть злісним нападкам не піддавалося вчення Фрейда, воно знову й знову стає предметом дискусій, породжує нові напрями, оскільки в ньому відбилася реальність психічного життя.
Наука про людину покликана розповісти їй більше, ніж вона сама про себе знає. Спершу вона розкрила Фрейду механізми його сприйняття навколишнього світу, роботу свідомості. Її наступним кроком було проникнення в глибини неусвідомлюваного душевного життя. Фрейд першим зважився на цей крок, і в цьому історичне значення психоаналізу. Ми бачили, наскільки звивисті були його шляхи, з усіма його прозріннями і прорахунками. Десятиліття, занурюючись в щоденне вивчення психічних недуг, він в роботі по їх зціленню збагатив знання про людську особистість широким спектром різної цінності підходів, проблем і понять. Не приймаючи умоглядні міфологічні концепції Фрейда, сучасна наукова психологія та психотерапія засвоїли його уроки, відбираючи в них усе, що розбурхує творчу думку.
Do'stlaringiz bilan baham: |
