Features of the development of modern science in the pandemic’s era: collection of scientific papers «scientia» with Proceedings of the I international Scientific and Theoretical Conference (Vol. 1)

Основні чинники, які перешкоджають інноваційній діяльності 
Розглянемо два напрямки інноваційного процесу, що мають безпосереднє відношення 
до будівництва:
1. Зростання питомої ваги інноваційно-орієнтованих підрядних робіт (тобто, 
будівельно-монтажних робіт, що безпосередньо забезпечують впровадження нової техніки, 
нових технологій чи виробництва нових продуктів) у загальному обсязі будівельно-
монтажних робіт.
2. Інноваційна перебудова самої будівельної галузі (інноваційне технічне оснащення 
будівельно-монтажних робіт, технологічні інновації, інновації в сфері організації й 
управління будівельно-монтажними роботами).[6] 
Зазначимо, що для успішного і тривалого використання інноваційних технологій на 
будівельних підприємствах вони повинні впроваджуватися поступово, проходити певні 
етапи становлення. Розглянемо процес управління впровадженням інноваційних 
80,1
55,5
53,7
42
38,7
33,3
40,4
20
17,4
17,3
16
%

---

Features of the development of modern science in the pandemic’s era | Volume 1
.
66
технологій на будівельних підприємствах. Україна має досить великий потенціал для 
здійснення інноваційної діяльності промисловими підприємствами, покращення чого 
приведе до посилення інвестиційної діяльності та економіки країни загалом. Проте, існує 
безліч проблем, які виникають на шляху активізації та реалізації інноваційної діяльності 
[7]. Основною проблемою впровадження інновацій в будівництво є застаріла бізнес-
модель. Далекоглядні компанії досліджують, як інновації вплинуть на постачальників, 
партнерів, співробітників і клієнтів, та переглядають свої стратегії, а уряди розвинених 
країн все частіше стають стимулом для інновацій в економіці. Аналізуючи результати 
дослідження Індексу інноваційності українських компаній, можна сказати, що в Україні 
існує інша тенденція: компанії використовують старі бізнес-моделі, але додаючи до них 
нові елементи [8]. 
Не зважаючи на недостатній рівень інновацій, порівняно із закордонними 
технологіями, вітчизняні компанії створюють проекти, які якісно вирізняються на тлі не 
лише вторинного житла, а й новобудов, зданих в експлуатацію якихось два-три роки тому. 
Новизни набувають не лише архітектура, планування та прибудинкова територія, на що 
раніше забудовники робили головний акцент. Зараз інновації торкаються інженерних 
систем та систем комфорту, гармонійно поєднують роботу, дозвілля та життя в одному 
об’єкті та мають відображення в повальній діджиталізації. [9] 
Отже, значною проблемою діяльності девелоперських компаній на сьогодні є 
обмежений доступ до джерел зовнішнього фінансування. Схеми залучення інвестицій, що 
використовувались у докризовий період, на сьогодні залишаються малоефективними. 
Через високі ризики, що асоціюються з ринком комерційної нерухомості, а також 
незрозумілості економічних перспектив, первинне розміщення акцій або випуск облігацій 
для девелоперів наразі є малодоцільними. У свою чергу, обслуговування банківських 
кредитів є достатньо дорогим. У результаті, не лише будівництво нових проектів, але й 
продовження проектів у реалізації сьогодні є проблемним.