|
ЛІТЕРАТУРА
1. Кереньи К. Элевсин : архетипический образ матери и дочери / Карл Кереньи ; пер. с англ. – М. : “Рефл-бук”, 2000. – 288 с. – (Серия “Astrum sapientiae”).
2. Русяева А. С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху : Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев / А. С. Русяева. – К. : Издательский дом “Силос”, 2005. – 559 с.
3. Фрэзер Д. Д. Золотая ветвь : Исследование магии и религии / Д. Д. Фрэзер ; пер. с англ. – [2-е изд.]. – М. : Политиздат, 1986. – 703 с. – (Б-ка атеист. лит.).
Олександр Артамонов,
2 курс соціально-гуманітарного факультету.
Наук. керівник: к.філос.н, доц. В. І. Дуденок
НІЦШЕАНСЬКИЙ НІГІЛІЗМ
Однією з найважливіших проблем сучасного світу є знецінення ідеалів минулого, що призводить до невизначеності у діях через зневіру в ефективності будь-яких дій, підпорядкованих вищій меті. Це основна риса мислення епохи постмодерну. Для того, щоб розібратися у цьому явищі абсолютного заперечення більш докладно, треба почати ab ovo, цебто розглянути ідеї, що передували постмодернізму та створили підґрунтя для формування цього явища. Найвизначніший внесок у цей процес зробив Фрідріх Ніцше, коли проголосив смерть Бога у своїй книжці “Весела наука”. За словами Мартіна Хайдеггера, ““Бог” у словах “Бог мертвий”, якщо продумувати його за його сутністю, заміщує надчуттєвий світ ідеалів, що містять у собі ціль життя, що виситься над самим земним життям, і тим самим визначають її зверху та у відомому сенсі зсередини” [3, с. 146]. Нігілізм, як повна переоцінка старих цінностей та створення нових, є закономірною фазою розвитку європейського суспільства. Традиційна європейська мораль побудована на християнських цінностях, що відповідають вченню Нагорної Проповіді та взагалі вченню Церкви. Християнство проголошує смиренність, непротивлення злу, покірність. Як неодноразово зауважував Ніцше, ті члени суспільства, що не визнають пануюче вчення, що мають сили виступити проти Церкви, або, у більш широкому сенсі, проти Бога як пануючої системи цінностей, знищуються самим суспільством, що являє собою ні що інше як покірних, безвільних рабів “Бога”, чия сила корениться не в особистих якостях, а в кількості людей. У цьому Ніцше бачив основну причину панування негідних та слабких над сильними та величними. Християнська Церква виховує особистостей без волі до самостійної боротьби та згруповує їх у легко керовані “стада”. Фраза “Як тебе вдарили, підстав іншу щоку” є загальновідомою та виражає християнську покірливість будь-чому та будь-кому. Така смиренність, разом з прийнятим звичаєм давати милостиню бідним та іншими проявами співчуття, виховує пауперистські нахили серед членів суспільства, що призводить до амбівалентних почуттів щодо лідерів (обожнення та ненависть), втрати сили до боротьби за власне щастя etc.
Саме звідси йде ідея про Надлюдину. “Це людина “великого здоров’я”, що подолала ілюзії, відмовилася від умовностей, головною з яких є уявлення про співчуття як глибинну сутність моралі, та спрямувала свої сили на фізичне та духовне перетворення” [2, с. 163]. Ніцше протиставляє Бога Надлюдині, роблячи смерть першого причиною появи другого. “Чи це можливо! Цей святий старець у своєму лісі ще не чув того, що Бог мертвий” [1, с. 7], каже Заратустра. І одразу у наступній главі він проголошує людям: “Надлюдина – сенс землі” [1, с. 8]. “Раніше хула на Бога була найбільшою хулою; але Бог помер, і разом з ним померли його хулителі. Тепер хулити землю – найжахливіший злочин, так само, як почитати сутність незбагненного вище, ніж сенс землі” [1, с. 8]. Тут під смертю хулителів Бога мається на увазі якраз знищення суспільства, що складалося з покірних системі homines humilis – низьких, негідних людей. Ніцше закликає до життя у сьогоденні, до зневаги до душі та до піклування про своє тіло. Поза всякими сумнівами, ці заклики несуть не тільки метафізичний зміст (заперечення існування загробного світу etc.), але й суспільно-практичний у сенсі припинення служіння чужим інтересам в обмін на обіцянки та початку власне життя задля себе самого. Словом “земля” Ніцше характеризує матеріальний світ у противагу ідеальному світу Бога. Найважливішим у цьому новому світі, вільному від пут соціальних норм та обов’язків, є діяльна, розумна, вольова людина, що самостійно приймає усі рішення та панує над усім світом – Надлюдина. Якраз Надлюдина, як сутність нового світу, і створить ідеали його.
Учення Ніцше, що відкидає усі старі ідеали, отримало назву “нігілізм” (від латинського “nihil” – “ніщо”). Воно отримало різну оцінку в суспільстві. Федір Достоєвський, наприклад, як вірний син Православної Церкви та вірний підданий Російської Імперії (цебто як homo humilis, слуга “Бога” в усіх його проявах), створив безсмертний образ ніцшеанця – Розкольникова – у своєму романі “Злочин та кара”. Також відомо, що ідеї Ніцше використовувалися німецькими фашистами для створення ідеології Третього Рейху. Це створило Фрідріхові Ніцше дурну славу. Тим не менш, спотворення будь-яких ідей є закономірним явищем у людському суспільстві, невипадково Заратустра – не ніцшеанський – залишив нам легенду про незворотне осквернення усіх творінь Ормузда, у тому числі й священного вогню, Аріманом.
Do'stlaringiz bilan baham: |
