Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Волков А. Р. Традиційні сюжети та образи : дослідження / А. Р. Волков. – Чернівці : Місто, 2004. – 445 с.
2. Нямцу А. Е. Поэтика традиционных сюжетов / А. Е. Нямцу. – Черновцы : Рута, 1999. – 176 с.
3. Українка Леся. Твори в десяти томах / Леся Українка. – К. : Дніпро. – 1965. – Т. 10. – 500 с.
Анастасія Черезова,
1 курс Інституту філологіїт та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.пед.н., доц. А. К. Волошина
ПРОБЛЕМИ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
Для нормального функціонування будь-якої соціальної системи необхідний безперервний потік інформації. Він орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиченості. Кожна людини зі свого боку постійно знаходиться в інформаційному потоці. Проблема світового інформаційного простору, на нашу думку, є досить актуальна, оскільки проблеми на цьому ґрунті в Україні існували і продовжують існувати. І сьогодні журналістська майстерність є тим стрижнем, без якого неможлива робота працівника пера. Особливості підготовки журналістів, актуальні питання формування професійної компетентності, фахової майстерності журналіста висвітлено в доробках таких учених, як В. Березін, В. Болотов, В. Ворошилов, Я. Засурський, С. Корконосенко, О. Короченський, Г. Лазутіна, Є. Прохоров та ін.
Осмислюючи складові журналістської майстерності, ми дійшли висновку, що кожен працівник мас-медіа, передусім має біти яскравою особистістю. Тобто складники майстерності є водночас загальними й індивідуальними. Їх можна поділити на чотири групи: соціальні (соціальна відповідальність, принциповість, об’єктивність); морально-етичні (чесність, порядність, чуйність); суто-професійні (комунікабельність, літературний талант, компетентність); психологічні (особливості характеру, пам’яті, мислення, уяви).
Володіння всіма наведеними складниками журналістської майстерності для представників нашої професії є обов’язковим. Хоча складники, як такі, не можна обмежити конкретними межами. Головне – вміти ними розпоряджатись та постійно удосконалювати в собі набуті професійні якості відповідно до спеціалізації. Саме в аспекті журналістського самовдосконалення необхідно згадати про оволодіння новими технічними засобами створення, трансформації та передачі інформації (персональні комп’ютері, електронна пошта, інтернет та відеоконференції, електронні бази даних, засоби мультимедіа тощо).
Методи журналістської творчості можна розділити на дві великі підгрупи: методи пізнання дійсності і методи пред'явлення в медіатексті елементів виразних засобів. Наприклад, сила телевізійного повідомлення полягає у тому, що це одночасно і відтворення дійсності і її тлумачення. Стимулюючи, активізуючи практичну діяльність мас, беручи участь у формуванні суспільного усвідомлення, виконуючи задачі соціально-педагогічні, телевізійна журналістика вирішує також задачі естетичного виховання і задачі культурно-освітні. Телевізійна журналістика увібрала в себе риси радіо, кіно і газети. Від радіо воно успадковувало організацію і принцип програмування, від кіно – його мову, засоби виразу, від газети – соціальні функції. Наприклад, одним з виразних засобів телебачення є монтаж кадрів, монтаж звуку, монтаж змісту сцен, монтаж драматургічних ритмів. Досягання органічного поєднання тексту із зображенням – мета кожного профісіоналу під час виконання будь-якого завдання. Від телевізійного журналіста очікують, не лише розповідей про те що відбувалося, а візуалізіції події. Йому не обов’язково знімати самому, але він має давати точні вказівки операторові. Йому не обов’язково самотужки монтувати сюжет, але він має співпрацювати з монтажером, добираючи фрагменти відеоматеріялу і вказуючи на їх послідовність. Формування цілісної концепції, що поєднує в собі конкретне знання ситуації, розуміння її сутності, її загальну оцінку, як інтенсивна розумова робота журналіста, спирається на сукупність професійних компетенцій, стає можливістю прояву майстерності.
Отже, майстерність майбутньго журналіста передбачає не тільки розуміння принципів і технологій підготовки жанрів аналітичної публіцистики, ролі журналіста в процесі телевізійної комунікації аналітичної публіцистики, володіння практичними навичками автора програми, але й вміння орієнтуватися в основному телевізійному устаткуванні, володіння сучасними аудіовізуальними технологіями.