|
ЛІТЕРАТУРА
1. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб., 2000. – 308 с.
2. Милграм С. Эксперимент в социальной психологии / С. Милграм. – СПб., 2000. – 336 с.
3. Эш С. Влияние группового давления на модификацию и искажение суждений / С. Эш. // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб. : Питер Ком, 2000. – С. 210–225.
Марина Кара,
5 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ, Запорізького державного медичного університету.
Наук. керівник: cт. викл. (БДПУ) С. І. Кара
ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ
Соціально-технологічний прогрес спричиняє зростання негативного впливу на особистість інформаційних потоків; збільшення щоденних фізичних та психологічних навантажень; загострення почуття страху, невпевненості, розгубленості та розчарування. Усе це негативно відбиває на здоров’ї людини загалом і на психічному здоров’ї зокрема. Ураховуючи те, що людське життя є найвищою цінністю, перед суспільством постає ряд важливих завдань, серед яких головним є вирішення проблеми збереження здоров’я людини, не тільки фізичного, а й психічного. Збереження фізичного і психічного здоров’я особистості, зокрема підростаючого покоління, є одним із пріоритетних завдань сучасної системи освіти. Психічне здоров’я є одним із основних компонентів здоров’я особистості. Метою дослідження є вивчення проблеми збереження психічного здоров’я школярів.
У сучасній психології та психіатрії багато уваги приділяється психічному здоров’ю дітей різних вікових періодів та факторам середовища, що їх детермінують. Зокрема у психологічній літературі вивчається взаємозв'язок психоемоційного розвитку особистості дитини з її мікросередовищем (дошкільними, загальноосвітніми та позашкільними навчальними закладами, сім’єю, однолітками). Психологами доведено, що під час навчання число здорових дітей значно скорочується. У літературних джерелах зустрічаються спроби охарактеризувати причини шкільної невротизації дитини, яка призводить до дезадаптивного стану. Чинники погіршення психічного здоров’я особистості у шкільний період визначено різноманітні. До них належать: непідготовленість дитини до школи; вплив авторитарного вчителя; дитячі страхи; порушення психогігієнічних основ навчального процесу, оптимумів навчальної діяльності, гармонії творчих здібностей; гіподинамія; недостатній рівень енергопотенціалу. Але думка авторів збігається у тому, що психічні фактори є головними у процесі шкільної дезадаптації. У свою чергу, дезадаптація призводить до безпричинної агресивності, депресії, відмови відвідувати уроки, заниженої самооцінки, страху відповідати біля дошки, очікування негативного відношення до себе як з боку вчителів, так і учнів. З одного боку, це обумовлено певними індивідуально-психологічними властивостями особистості, а саме: високим рівнем тривожності, низьким рівнем нервово-психічної стійкості, низькою мотивацією до навчання; з іншого – нераціональною організацією навчального процесу.
У численної кількості дітей, які не адаптувалися до умов школи спостерігаються психічні розлади. Згідно досліджень Л. Крижанівської існує три групи дітей, які страждають шкільними неврозами. До першої групи належать педагогічно занедбані або розумово відсталі учні. Для них характерні явні відхилення у поведінці, грубість, агресія, підвищена самооцінка, низька успішність. До другої групи відносяться школярі, які добре вчаться і задовільно ведуть себе на уроках, але під впливом стресів різко змінюються: з’являється депресія, апатія, нав’язливі стани. Третя група представлена зовнішньо благополучними дітьми, у яких все ж таки спостерігаються деякі ознаки невротизації: страх відповідати біля дошки, тремор рук, плаксивість, фобії, занижена самооцінка [1, с. 37]. Сьогодні діти дуже швидко розчаровуються, втрачають зацікавленість у пізнанні нового, оскільки навчальний процес скоріше нагадує прискорене “накопичення капіталу знань”, ніж поступовий, внутрішньомотивований, позитивний емоційнозабарвлений процес інтелектуального розвитку. Можливо, тому випереджаючий характер процесу оволодіння знаннями так часто спричиняє появу негативних реакцій, внутрішнього супротиву особистості, через що дитина у процесі навчання втрачає можливість певним чином адаптуватися, пристосуватися, усвідомлювати й сприймати великий обсяг нової інформації.
Отже, труднощі процесу адаптації школяра до навчання стають причиною не тільки невротизації і неуспішності у навчанні, а й загрожують психічному здоров’ю особистості. Зазначимо, що невротизація й астенізація нервової системи дитини є причинами емоційної нестійкості учня до будь-яких перешкод у навчанні. До цього можна додати низку недоліків, пов’язаних із організацією навчання, що також негативно впливає на морально-психічне (духовне) здоров’я особистості школяра. Зрозуміло, що саме такі діти потребують особливої уваги з боку вихователів, викладачів, психологічної служби школи та вищого навчального закладу.
Одними з найголовніших умов збереження психічного здоров'я школярів є: застосування особистісно орієнтованих технологій навчання; дотримання науково обґрунтованих психогігієнічних норм організації навчання з урахуванням індивідуальних норм навантаження; здатність планувати навчальне навантаження, спрямованого не лише на зберігання стану повного душевного, тілесного та соціального добробуту, а й на збільшення якості психічного здоров’я дітей.
Do'stlaringiz bilan baham: |
