Аналіз останніх досліджень і публікацій
за-
свідчує практичну відсутність спеціальних ґрунто-
вих наукових публікацій, що присвячені винятково
вивченню обраної тематики. Дослідники доволі по-
біжно звертаються до вивчення питання дуалістич-
ної техніки. Акварель переважно розглядається в
контексті мистецтва графіки або живопису загалом,
без виявлення образно-виражальних ознак. Однак
певну хронологію мистецького поступу та загальне
теоретико-емпіричне підґрунтя можна прослідку-
вати в матеріалах лекторіїв, симпозіумів, майстер-
класів і на виставках.
Хронологію мистецьких заходів вдалося відт-
ворити завдяки широким можливостям платформи
інтернет-ресурсів [1‒3; 12; 18].
Візуальний ряд добре прослідковувати в аль-
бомах-каталогах, що додаються до різноманітних
мистецьких проєктів. Фотоматеріал з них демонст-
рує багатогранність і широкий спектр властивостей
водяної техніки та вагомий доробок художників-ак-
варелістів [14; 15; 19‒28].
Група авторів, серед яких згадаємо Є. Шим-
чука, О. Голубця, Р. Яціва, Г. Вишеславського, Б.
Шумиловича, В. Костирка, у виданні «Львів: мис-
тецька мапа України. Живопис. Графіка. Скульп-
тура» [11] здійснили історико-мистецтвознавчий
пошук кількох поколінь мистців, що представляють
класичну історію вітчизняного мистецтва та тво-
рять сьогодні. Згадане видання є частиною серії
альбомів і артзаходів Музею сучасного образотво-
рчого мистецтва України
Біографічні відомості та творчі спрямування
вибраних учасників IWS подано у праці В. Болгова
«Золотий фонд нації: Дослідження. Творчість. Про-
фесійність» [8], що є продовженням серії видань
«Україна. Європа. Світ». Такими проєктами Укра-
їнська конфедерація журналістів висвітлює акти-
вну діяльність сучасників і національну відкритість
в напрямі інтеграції України до Європейського
співтовариства.
Дослідник О. Голубець у своїх виданнях «Ми-
стецтво ХХ століття: український шлях» [4] і «Су-
часне малярство Львова» [5] здійснює аналітичний
огляд артподій у контексті специфіки надбання
львівського осередку та розвитку Всеукраїнського
мистецтва від другої половини ХХ — до початку
ХХІ ст.
Вивчити передумови в поступі сучасного
стану акварельного мистецтва можна завдяки праці
Р. Яціва «Львівська графіка 1945-1990 років: тради-
ції та новаторство» [16]. Також автор присвячує
окреме видання вивченню українського мистецтва
в сучасних реаліях — маємо на увазі збірник статей
«Українське мистецтво ХХ століття. Ідеї. Явища.
Персоналії» [17].
Довідкову інформацію про стан сучасного ви-
ставкового життя та про широкий спектр мистець-
ких проєктів частково висвітлено в каталозі до біє-
нале Друга «Всеукраїнська та міжнародна виста-
вка: море акварелі», що відбулася 2018 р. [13].
Серед наукових розвідок варто згадати статті
О. Зінчук «Сучасна львівська школа акварелі: во-
дяна техніка в аркушах Галини Отчич» [7] та «Ак-
варелі Мечислава Камільовича Малавського: твор-
чий підхід і естетичні концепти», у яких узагаль-
нено
активну
діяльність
українського
національного відділення IWS та проаналізовано
творчість окремих його учасників [6].
Автор дослідження доповнила зібраний мате-
ріал аудіоінтерв’ю, яке було відібране у керівника
українського національного відділення IWS Г. От-
чич [9], а також у активного учасника IWS — худо-
жника М. Малавського [10].
6
ART
Do'stlaringiz bilan baham: |