ЛІТЕРАТУРА
1. Авксентьєв Л. Г. Індивідуально-авторські видозміни у сфері фразеології / Л. Г. Авксентьєв, В. Д. Ужченко // Українське мовознавство. – 1979. – № 18. – С. 55–60.
2. Фразеологічний словник української мови : у 2 кн. / укл. : В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наук. думка, 1993. – Кн. 1–2. – 984 с.
3. Słownik frazeologiczny języka polskiego. – Warszawa-Bielsko-Biała, 2008. – 495 s.
Наталія Пискун,
4 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. О. А. Крижко
СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ
Актуальність нашого дослідження зумовлюється аналізом семантичної структури морально-етичних категорій, що здійснюється на матеріалі сучасної української поезії. Основна увага зосереджується на семантичних відношеннях у межах лексичної групи, зокрема розглядаються мовні засоби вираження, семантичні відношення (полісемія, омонімія, синонімія, антонімія, метафоризація), спричинені особливостями цієї лексики. Так, значним внеском у системне вивчення лексики є праці Н. Арутюнової, А. Уфімцевої, О. Ахманової, Ю. Степанова, Д. Шмельова та інших. Дослідження семантичної структури слова знайшло відображення у працях таких мовознавців, як Л. Лисиченко, Л. Пустовіт, В. Дятчук, М. Жовтобрюх, Л. Скрипник, В. Русанівський, С. Проскуріна. Метою наукової розвідки є опис системних відношень у семантичній структурі морально-етичних категорій сучасної української поезії. У роботі використовується описовий метод з елементами контекстуального аналізу.
Найглибше дослідити особливості семантичної структури морально-етичних категорій допомагає сучасна українська поезія. Залежно від того, про що пише письменник і яку форму оповіді обирає, змінюється й арсенал мовно-виражальних засобів. У семантичній структурі морально-етичних категорій сучасної української поезії спостерігається явище полісемії. Найбільш вживаним у творах сучасних українських поетів є іменник добро, який здебільшого використовується у значенні чогось позитивного, доброго, корисного: “…Буде час такий, / Коли закон добра все переважить” [2, с. 37]. Але: “Добра не хоче наділить людині, / Як тільки за її тортури й муки, / І дух її виховує, мов кат, / Лиш болями і страдництвом” [2, с. 37]. У поданому контексті слово добро вживається у значенні матеріальних благ та душевного спокою.
У лінгвістичній літературі досить широко розглядається питання про суть лексичної синонімії, про її характер. У сучасній українській поезії синонімічні морально-етичні категорії, що відрізняються мірою виявлення ознаки, властивості чи характером дії, дуже часто вживаються разом для уточнення, підсилення, нагнітання ознак: “Я дуже прискіпливий, злий і холодний – / Я вперше до тебе звернувся на “ти”…” [1, с. 50]. Особливо помітне протистояння, коли кілька синонімів розташовані у порядку градації і останній з них спеціальними засобами наголошується: “Святять хліб… Це глумство, святотацтво! / І без того хліб святий у нас” [3, с. 77]. У творах сучасних українських поетів значна частина синонімів є контекстуальними. Додатковим семантичним компонентом значень полісемантичного абстрактного слова зі значенням морально-етичної оцінки можуть бути також антонімічні зв’язки. Зокрема, Д. Павличко добру протиставляє такі синоніми зла: “Добра не хоче наділить людині, / Як тільки за її тортури й муки, / І дух її виховує, мов кат, / Лиш болями і страдництвом” [2, с. 37].
У сучасній українській поезії спостерігається також явище граматичної омонімії. Часто це такі омоніми, які несуть у собі морально-етичну оцінку предметам, явищам та вчинкам: “Так, я трунар уже п'ятнадцять літ, / Бо кожне слово – то лиха обмова…” [3, с. 70]; “Пошли нам прикрощі, невдачі, лиха, / Наповни нам скорботою серця” [2, с. 36]. Метафори, які вживаються у сучасній українській поезії, формуються на основі семантичних зв’язків між поняттями різного ступеня абстрактності. Яскравим прикладом метафоричного значення є лексична парадигма “страждання” в поетиці В. Стуса. Поетизми журба, туга, жаль, сум виявляються стилістично маркованими у поезіях В. Стуса. Біль виступає атрибутом духовного злету (крилатий біль), просвітлення, осяяння (свічка болю, ясен біль), гносеологічною призмою, яка змінює усталений порядок речей (усевитончуваний біль).
Таким чином, дослідження семантичної структури морально-етичних категорій та їх особливостей вживання у поетичному мовленні дозволило визначити комплексність її семантичного складу, наявність, поряд з іншими, конотативного, ідеологічного, культурологічного компонентів значення. Доведено, що контекст, поетичне мовлення, збагачує семантику мовних засобів вираження цієї лексики. Мовотворчість українських поетів розширює рамки семантичної структури слів, являючи собою новий варіант відображення в художній творчості кордоцентричності української психіки.
Do'stlaringiz bilan baham: |