Features of the development of modern science in the pandemic’s era: collection of scientific papers «scientia» with Proceedings of the I international Scientific and Theoretical Conference (Vol. 1)

 
. 
107
Блажиєвська Дарина Василівна 
студентка 2 курсу спеціальності «Право» 
другого (магістерського) рівня 
Поліський національний університет, Україна 
Науковий керівник: Стрільчук В.А. 
кандидат юридичних наук, 
доцент кафедри правознавства 
Поліський національний університет, Україна 
 
 
АНАЛІЗ ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ
УДОСКОНАЛЕННЯ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ 
МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 
Як відомо, в ієрархії системи джерел галузі муніципального права, після основного 
Закону, наступним й одним із головних нормативних джерел виступає Закон України «Про 
місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року [1], власне як базовий 
нормативно-правовий акт регулювання суспільних відносин у сфері місцевого 
самоврядування. Водночас, якщо детально проаналізувати його положення, то можна 
прийти до висновку, що багато із них мають загальний характер, зачасту закріплюють лише 
основи, базові засади організації та функціонування органів та посадових осіб місцевого 
самоврядування. Таким чином вони не є достатньо деталізованими. 
Таким чином, продовження більш чіткого нормативно-правового регулювання 
закладених у вказаному Законі питань здійснюється через систему інших нормативно-
правових актів, підзаконних актів, актів локальної нормотворчості, тим самим налічує 
достатньо багато різного роду документів, які є джерелами регулювання муніципально-
правових відносин. 
Зазначена вище ситуація ситуація має негативний характер, оскільки нерідко 
ускладнює муніципально практику, знижує рівень та ефективність муніципально-
правового регулювання, не дає можливості формувати цілісне бачення наявного стану та 
напрямів розвитку відповідного галузевого законодавства, безпосередньо спрямованого на 
розвиток інститутів місцевого самоврядування. Більше того, чимало положень даного 
Закону не завжди відповідають теоретичним та прикладним реаліям муніципально-
правової дійсності, а окремі із них є відверто застарілими та потребують якомога швидшого 
оновлення. 
Особливо це стосується відповідності положень Закону «Про місцеве самоврядування 
в Україні» ключовим ідеям та принципам, покладеним в основу реформування місцевого 
самоврядування, які протягом останніх років активно втілюються вищими органами 
законодавчої та виконавчої влади в Україні. Зокрема, це питання децентралізації 
публічного управління, адміністративно-територіального устрою, локальної адаптації ідей 
та цілей сталого розвитку, взаємодії муніципальної влади з місцевою державною тощо. 
Більше того, уже понад десятиліття залишається практично невирішеним таке 
надзвичайно важливе питання, як дублювання повноважень органами та посадовими 
особами місцевого самоврядування й органами місцевої державної влади. За підрахунками 
провідних вчених-правознавців, вказаних колізійних ситуацій безпосередньо в 
національному законодавстві кількісно налічується понад сімдесят. 
Також предметом окремого обговорення є невідповідності значної частини положень 
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 року головним міжнародним 

---

Features of the development of modern science in the pandemic’s era | Volume 1
.
108
(європейським) принципам та стандартам місцевого самоврядування та європейській 
муніципальній практиці. Зокрема, це стосується таких питань: 1) нормативно-правове 
сприяння активній участі молоді в місцевому житті, тобто в житті територіальної громади; 
2) покращення механізмів забезпечення муніципальних прав людини, а надто таких 
соціальних категорій, як жінки, діти, люди похилого віку, люди з інвалідністю, особи без 
громадянства, біженці на рівні місцевого самоврядування; 3) активне включення в 
діяльність органів місцевого самоврядування функцій муніципального стратегічного 
планування через якісне розроблення та прийняття відповідних програмно-планових 
документів (стратегій) в територіальних громадах; 4) посилення міжмуніципального 
співробітництва (зовнішнього та внутрішнього); 5) розвиток форм та методів 
муніципальної демократії, а особливо партисипативної, тобто демократії участі через 
детальну регламентацію сучасних форм, процесів та процедур (з урахуванням сучасних 
цифрових та інноваційних технологій) і інші. 
Саме тому, одним із дієвих кроків на шляху до вирішення переважної більшості 
окреслених вище проблем буде прийняття єдиного кодифікованого нормативно-правового 
акту – Муніципального кодексу, який не лише детально регулюватиме муніципальні 
правовідносини, втілюватиме закладені в Конституції України основні принципи 
організації та діяльності місцевого самоврядування, але робитиме це з ураховуватиме 
кращих міжнародних (європейських) муніципальних практик. 
Так, доцільність прийняття муніципального кодексу в доктрині муніципального права 
обгрунтована досить давно. А отже не можемо констатувати, що ця ідея носить 
новаторський характер, адже такі вчені-муніципалісти, як М. Баймуратов, О. Батанов та 
інші про необхідність прийняття такого роду документу зазначали неодноразово. 
Проте, не дивлячись на відповідні рекомендації, ця ідея так і не втілилась у дійсність. 
Хоча, сьогодні накреслилась певна позитивна тенденція в її об’єктивації. Пов’язана вода із 
ініціативою Президента України утворити Конгрес місцевих та регіональних влад (як орган 
консультативно-дорадчого характеру при Президентові) [2], пріоритетним та фактично 
основним завданням якого в найближчий час повинно стати підготовка та розробка проекту 
Муніципального кодексу України. При цьому, як зауважив Глава держави, «Є різні 
бачення, різні моделі цього документа. Думаю, що вам вдасться розробити кодекс, який 
сприятиме не лише розвитку окремих регіонів, але й зміцненню унітарної, неподільної 
України … . Коли Україна буде сильною, квітучою, нарешті мирною – ми всі переможемо. 
Якщо ні – ми всі, насамперед ми з вами, точно програємо. Тож давайте взаємодіяти, давайте 
слухати, давайте говорити, чути й допомагати один одному, працювати з думкою про 
наступні покоління українців» [3]. 
Отже, не викликає жодного сумніву доцільність прийняття кодифікованого акту, який 
би детально регулював муніципально-правові відносини. Розроблення та прийняття 
Муніципального кодексу України з урахуванням рекомендацій та досягнень науки 
муніципального права, а також практики функціонування місцевого самоврядування є 
нагальною вимогою часу, яка виражає суспільні інтереси та потреби у формуванні та 
модернізації джерел муніципального права, ефективному реформуванні місцевого 
самоврядування.