Марина Нестеренко,
6 курс Інституту психолого-
педагогічної освіти та мистецтв.
Наук. керівник: к.психол.н., доц. Л. Р. Кашкарьова
РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРЕНІНГІВ
У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Новою ефективною освітньою парадигмою сучасними науковцями визнано компетентнісний підхід. Його сутність полягає в комплексному засвоєнні студентом різних знань та способів практичної діяльності (компетенцій), результатом чого є формування загальної (соціальної, професійної, комунікативної, інформаційної, самоосвітньої та ін.) компетентності, завдяки чому людина успішно реалізує себе в різних видах життєдіяльності.
Важливою складовою професійної компетентності педагогів є комунікативна компетентність. Ця якісна характеристика особистості складається із знаннєвого, операційного (уміння й навички) та ціннісного (мотиви, установки) компонентів. До комунікативної компетентності вчителя початкової школи відносять такі компетенції: мовна грамотність, володіння засобами виразності мовлення, уміння логічно й дохідливо передавати учням навчальну інформацію, будувати взаємовідносини з оточуючими за допомогою засобів комунікації, професійно-педагогічна увага, соціальна перцепція, установлення й підтримування зворотного зв`язку в спілкуванні, уміння продуктивно вирішувати конфлікти, що виникають у дитячому колективі, висловлювати об`єктивну й коректну критику під час оцінювання. Як бачимо, соціально-комунікативні уміння посідають значне місце у професійній підготовці студентів педагогічних ВНЗ. При цьому самих психолого-педагогічних знань недостатньо для того, щоб вчиняти компетентно у певних ситуаціях. А. Гольдштейн зазначає, що “індивіду недостатньо якомога більше знати і розуміти, треба застосовувати ці знання у повсякденному житті”. Формування комунікативної компетентності полягає у допомозі викладача “перекласти знання на мову необхідних і належних взірців поведінки та алгоритмів дій у відповідних ситуаціях” [1, с. 6]. Ряд учених і практичних психологів (Т. Кандиба, Л. Терлецька, Т. Баб’як, І. Корнієнко, Р. Тур та ін.) визнають, що найповніше цьому завданню відповідає активне соціально-психологічне навчання, або тренінг, який забезпечує високу пізнавальну активність тих, хто навчається, в оволодінні необхідними практичними соціально-психологічними знаннями й комунікативними уміннями [2, с. 5].
Формування професійних комунікативних умінь майбутніх учителів початкової школи полягає, на нашу думку, у набутті студентами знань у сфері психології особистості, групи, спілкування, вікової та педагогічної психології; формуванні, розвитку й корекції установок, необхідних для успішного педагогічного спілкування; попередженні про найтиповіші помилки та недоліки у професійній комунікативній діяльності вчителя; оволодіння алгоритмом дій у різних комунікативних ситуаціях з учнями, батьками, колегами. У дослідженнях С. Александрової, В. Кан-Каліка, Р. Колесникової, Л. Савенкової та інших науковців, які займалися питаннями професійного педагогічного спілкування, соціально-психологічні тренінги були пріоритетною формою роботою з експериментальними групами студентів. Такі навчальні тренінги мають складатися із занять, спрямованих на розвиток адекватного самооцінювання, формування рефлексії, емпатії, педагогічної толерантності, на розвиток уміння спілкуватися, конструктивно виражати свої думки й почуття, підтримувати добрі стосунки з оточуючими, розв`язувати конфлікти і допомагати іншим. Серед методів роботи переважають рольові ігри, групові дискусії, тренувальні ситуації [2, с. 96]. Якщо теоретичний компонент комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи забезпечує вивчення фахових дисциплін, то практичний ефективно формується саме під час навчальних соціально-психологічних тренінгів.
Do'stlaringiz bilan baham: |