Бердянського державного педагогічного університету

Сніжана Лук’янова, магістр.
Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. Г. Брежнєва
(Маріупольський державний университет)
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФЕНОМЕНУ ЛІДЕРСТВА
Формування нової людини, соціально активної та всесторонньо розвиненої, здатної знайти своє місце в суспільстві є актуальною проблемою сучасного людства. Сьогодні, коли український народ зазнає серйозних випробувань, вивести країну із кризи може лише людина, що володіє нестандартним мисленням, творчою уявою, неабиякими лідерськими якостями, демократичною культурою і здатністю взяти на себе відповідальність у вирішенні задач економічного, політичного та культурного порядку. Важливим також є підготовленість людини до нового типу відносин, що забезпечать шлях і перспективу розвитку нашого суспільства і держави в цілому. Ініціативу якісних перетворень відносин у суспільстві та цілеспрямоване управління процесом нововведень можуть взяти на себе люди, з активною життєвою позицією, а саме лідери [1, c. 198]. Все вищевикладене пояснює інтерес сучасних вчених до проблеми лідерства. Починаючи своє дослідження ми поставили за мету виявити можливості формування лідерського потенціалу у дітей дошкільного віку. Серед методів дослідження були використані: емпіричні (аналіз, синтез, систематизація та абстрагування понять з даної проблеми), які забезпечили глибокий аналіз проблеми лідерства.
Поняття лідерства досить поширене в соціології, політології, психології і ряді інших наук про людину та суспільство. Цьому феномену присвячені численні теоретичні і емпіричні дослідження. Значний внесок у розробку вітчизняної теорії лідерства зробили такі вчені як Г. Ашин, І. Волков, Н. Жеребова, Р. Кричевський, А. Петровський, Л. Уманський та ін. Серед зарубіжних дослідників слід відзначити Б. Басса, К. Левіна, Д. МакГрегора, Р. Стогділла, Р. Хауса, П. Херсі та інші [3, c. 16]. Дослідження проблеми лідерства, таких вчених, як Е. Дубровська, Р. Крічевський, А. Коломінський, Р. Стогділ, Л. Уманський доводять, що лідером стає людина, яка наділена певними лідерськими якостями або має лідерський потенціал, що може реалізуватись у відповідних ситуаціях [1, c. 201].
У сучасній літературі часто конфронтують дві точки зору щодо визначення лідерських якостей. Перша передбачає, що людина має народитися лідером і навчання та виховання не відіграють ніякої ролі. Інша точка зору полягає в тому, що лідерські якості розвиваються протягом життя, хоча й для цього потрібні деякі задатки від народження психофізіологічного характеру (гостра увага, гарна пам'ять, здатність до продуктивного мислення). При цьому автори зазначають, що лідерські якості – це якості особистості, які забезпечують ефективне лідерство, а саме: індивідуальноособистісні і соціально психологічні особливості особистості, що впливають на групу і призводять до досягнення мети [3, c. 18].
Найбільшою увагою спеціалістів, які розробляють прикладні проблеми виявлення лідерів користується “теорія рис” лідерів. Проведені в цьому аспекті дослідження, виявили довгий список лідерських якостей. Дослідник Б. Кретов систематизував і виділив чотири групи таких лідерських якостей: 1) фізіологічні: зріст, вага, положення у суспільстві, зовнішній вигляд, енергійність рухів, стан здоров’я; 2) психологічні: емоції, характер, темперамент; 3) інтелектуальні (розумові) здібності і вміння розв’язувати проблеми та приймати рішення; 4) особисто-ділові: навички і вміння у виконанні управлінських функцій. У свою чергу, А. Коломінський визначає, що для того, щоб вплив лідера на групу був ефективним, він повинен мати певні особисті якості: інтелект; здатність управляти собою і наявність чітких особистих цілей; організаторські здібності; ініціативність; впевненість у собі; творчий підхід до вирішення проблем; вміння впливати на оточуючих [2, c. 225].
Ознайомившись з різними класифікаціями якостей,притаманних лідерам, ми розподілили їх на три групи. До першої групи було віднесено фізіологічні якості (зріст, вага, статура, зовнішній вигляд, енергійність рухів та стан здоров’я). Другу групу складають психологічні якості, такі як: властивості темпераменту та характеру, стійкість до стресу, творчий підхід, схильність до ризику та психічна стійкість. До третьої групи входять інтелектуальні або розумові якості – інтелект вище середнього, панорамність мислення (системність, широта, комплексність) та схильність до прийняття нових ідей.
Таким чином, розвиток лідерських якостей, організаторських вмінь – це унікальне соцальне, психологічне та педагогічне завдання сучасності. Майбутнє нашої країни – за компетентною людиною, що володіє не тільки конкретними предметними знаннями, скільки вміє організовувати роботу, для того, щоб здобути ці знання: особисту та колективну. Становлення лідера – процес довготривалий та важкий, тому чим раніше почнеться формування і розвиток лідерських якостей, тим раніше особистість буде здатна до відповідальної діяльності. Тож на нашу думку закладати основи лідерства та розвивати лідерські якості слід вже в дошкільному віці. Тому подальша робота полягає у створенні програми, щодо формування лідерського потенціалу у дошкільників в театралізованій діяльності.