Третій етап розвитку менеджменту
– період розвитку менеджменту –
період систематизації
(1856-1960 рр.). Наука менеджмент як наука про
управління знаходиться у постійному русі. Формуються нові напрями,
школи, течії, змінюється та вдосконалюється науковий апарат, і нарешті,
змінюються самі дослідники та їх погляди. З плином часу менеджери
змінювали орієнтири від потреб своєї конкретної організації на вивчення сил
управління, що діють в їх оточенні. Деякі з них вирішували свої управлінські
проблеми тими способами, які, здавалося, спрацьовували і в минулі періоди.
Інші дослідники шукали більш систематизовані підходи до управління. Їх
індивідуальні успіхи та провали можуть стати у нагоді для сучасних
менеджерів.
По суті, те, що ми сьогодні називаємо менеджментом, зародилося в
часи промислової революції в XIX столітті. Виникнення фабрик як
первинного типу виробництва та необхідність забезпечення роботою великих
груп людей означали, що індивідуальні власники більше не могли
спостерігати за діяльністю всіх працівників. Для цих цілей готували кращих
працівників – навчали для того, щоб вони могли представляти інтереси
власника на робочих місцях. Це і були перші менеджери. Управління було
визнано самостійною галуззю діяльності лише у ХХ столітті.
Четвертий етап розвитку менеджменту
– період школи управління –
інформаційний період
(з 1960 р. і по нині).
Пізніші теорії управління розроблені, загалом, представниками
кількісної школи, так званої управлінської. Поява управлінської школи – це
наслідок застосування математики та комп’ютерів в управлінні. Її
представники розглядають управління як логічний процес, який може бути
виражений математично. У 60-і рр. минулого століття розпочинається
широка розробка концепцій управління, які спираються на використання
математичного апарату, за допомогою якого досягається інтеграція
математичного аналізу та суб’єктивних рішень менеджерів.
Формалізація ряду управлінських функцій, поєднання праці, людини та
ЕОМ зажадали перегляду структурних елементів організації (служб обліку,
маркетингу тощо). З’явилися такі нові елементи внутрішньофірмового
планування, як імітаційне моделювання рішень, методи аналізу в умовах
невизначеності,
математичне
забезпечення
оцінки
багатоцільових
управлінських рішень.
У сучасних умовах математичні методи використовуються практично в
усіх напрямках управлінської науки.
Дослідження управління як процесу призвело до широкого поширення
системних методів аналізу. Так званий
Do'stlaringiz bilan baham: