Серія: державність україни: історія І сьогодення інформаційний огляд джерел Інтернету

Наступне питання – конкретні дії держави для того, щоб запрацював міжнародний механізм захисту держави.
Що на випадок агресії передбачає Конституція України
Конституція, яка є законом прямої дії, у випадку агресії проти України передбачає чіткі дії трьох гілок влади.
Президент України: "вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань" (ст. 106, п. 19). Верховна Рада: здійснює "оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України" (ст. 85, п. 9).
Кабінет Міністрів: "здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю" (ст. 116, п. 7). Згідно з міжнародною практикою, виконавча влада у разі збройної агресії здійснює припинення дипломатичних стосунків з агресором, денонсацію всіх мірних угод з агресором, зупинку економічних відносин, військового співробітництва та транспортного сполучення; замороження всіх активів агресора на українській території.
Отже, за політичною заявою парламенту та поданням президента, мають бути юридичні кроки виконавчої влади.
Верховна Рада ухвалила 21 квітня 2015 Заяву "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", однак, якщо звернутися до Конституції, то цей документ "повисає в повітрі". Бо ні подання президента, яке має передувати цій заяві, ні наступних дій Кабінету міністрів не було.
Тобто очевидно, що Заява Верховної Ради – це гра, не передбачена Конституцією. За нібито правильним фасадом (застосовуються ті ж самі слова, що й у Конституції та документах ООН) відбувається підміна понять, яка веде до продовження конфлікту на невизначений термін. Гірше: зважаючи на невідповідність української реакції міжнародній практиці, ситуація йде до того, що Захід починає відмовлятися від України. Адже те, що українці не бачать очевидних речей, ще не означає, що цього не розуміють на Заході. А саме: українська влада з якихось причин не зацікавлена в запускові міжнародного механізму захисту територіальної цілісності України.
Не вигідно говорити слово "агресія" та розривати всі стосунки з агресором? Тоді не варто нарікати, що міжнародні системи не діють. Але, обґрунтовуючи свої дії сьогоденною "вигодою" та називаючи війну "антитерористичною операцією" чи "гібридною війною", Україна втрачає набагато більше. І в сенсі людських життів, і – матеріально.